24 вересня 2025 року Верховний Суд у своїй Палаті з цивільних справ видав важливу постанову, номер справи III CZP 32/24, яка відродила дискусію щодо визначення компенсації за страхуванням цивільної відповідальності перед третіми особами (OC). У цьому рішенні наголошується на так званому методі оцінки витрат, тобто визначенні компенсації на основі гіпотетичних витрат на ремонт транспортного засобу, навіть коли потерпіла сторона самостійно відремонтувала автомобіль і понесла пов'язані з цим витрати.
Суперечка щодо того, чи слід визначати компенсацію за страхуванням цивільної відповідальності перед третіми особами на основі фактичних витрат, понесених потерпілою стороною, чи радше як гіпотетичних витрат на ремонт (тобто кошторису), триває в польській судовій практиці вже давно та призвела до розбіжної судової практики. До постанови від вересня 2025 року інше рішення Верховного Суду (колегія з семи суддів) від вересня 2024 року вказувало на те, що якщо транспортний засіб вже було відремонтовано або продано, визначення компенсації на основі гіпотетичних витрат на ремонт не є виправданим. Ця позиція широко коментувалася та критикувалася як така, що породжує невизначеність у практиці врегулювання претензій.
Рішення від 24 вересня відповідає на правові питання, поставлені Окружним судом у Познані, та містить кілька ключових висновків:
- Верховний Суд постановив, що визначення розміру компенсації зі страхування цивільно-правової відповідальності як еквівалента гіпотетичних витрат на ремонт є допустимим, навіть якщо потерпіла сторона відремонтувала транспортний засіб. Це являє собою повернення до статичної концепції пошкодження, згідно з якою пошкодження має «матеріальний» характер, а його масштаб можна вимірювати оцінками витрат, а не лише фактичними витратами.
- Верховний Суд також постановив, що якщо потерпіла сторона не сплатила ПДВ за ремонт (наприклад, через те, що постачальник послуг не розрахував та не сплатив податок), немає підстав вимагати відшкодування від страховика. Право на компенсацію поширюється на ПДВ лише за умови фактичного виникнення витрат.
- У висновках резолюції також зазначено, що врахування знижок, що пропонуються майстернями, що співпрацюють зі страховиком, допустиме лише за умови, що їх застосування не порушує законних інтересів потерпілої сторони.
Практичні наслідки для постраждалих сторін та страхового ринку
Рішення Верховного Суду має далекосяжні наслідки як для водіїв, так і для страховиків та ремонтних майстерень. По-перше, воно надає постраждалим сторонам можливість домагатися компенсації на основі кошторису навіть після самостійного виконання ремонту, що може збільшити розмір виплат у рамках врегулювання та судових проваджень.
Для страховиків це означає, що їм потрібно бути обережнішими, відмовляючись від виплати на основі оцінки вартості — практика, яку тепер підтверджує найвища судова інстанція Польщі. Водночас деякі експерти зазначають, що використання методу оцінки вартості може призвести до збільшення витрат на страхові премії із страхування цивільної відповідальності перед третіми особами, оскільки страховики будуть зобов'язані враховувати потенційно вищу компенсацію у своїх резервах та розрахунках тарифів.
Хоча рішення є обов'язковим для виконання судами загальної юрисдикції, воно не вирішує всіх суперечливих питань тлумачення, що виникли навколо врегулювання страхових випадків, пов'язаних з автотранспортними засобами. Відмінності між методом оцінки вартості та динамічним характером позову залишаються предметом дискусій. Багато практиків очікують, що майбутні рішення або постанови, включаючи ті, що стосуються подібних ситуацій у ширшому контексті компенсації, далі визначать рамки застосування цих методів.
На мою думку, напрямок, обраний у Постанові III CZP 32/24 від 24 вересня 2025 року, є правильним і краще відображає реалії врегулювання страхових випадків, пов'язаних з автотранспортними засобами. На практиці не кожна постраждала сторона має фінансові ресурси для негайного та комплексного ремонту свого транспортного засобу після збитку. Часто транспортні засоби ремонтуються поетапно, імпровізовано або взагалі не ремонтуються до отримання належної компенсації. Тим часом страховики, недоплачуючи компенсацію, часто перешкоджають або навіть запобігають ефективному відновленню транспортного засобу до його стану до збитку, перекладаючи тягар фінансування ремонту на постраждалу сторону.
З цієї точки зору, залежність розміру компенсації від фактичного ремонту транспортного засобу призведе до невиправданої диференціації становищ постраждалих осіб виключно на основі їхніх поточних фінансових можливостей, а не розміру завданої шкоди. Тому більш доцільним видається підхід, що полягає в тому, чи призводить виплата компенсації до незаконного збагачення постраждалої сторони, а не в тому, чи і як транспортний засіб вже було відремонтовано.
Резолюція III CZP 32/24, відновлюючи метод оцінки витрат як легітимний метод визначення компенсації за страхуванням цивільної відповідальності перед третіми особами, зміщує акцент з формального розгляду витрат після пошкодження на фактичний економічний масштаб матеріальних збитків, понесених на момент події. У цьому сенсі вона є значним поворотним моментом у польській судовій практиці щодо компенсації та кроком до більш справедливого захисту постраждалих сторін, хоча, природно, суперечки навколо цієї концепції та її економічних і правових наслідків залишаються.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 7 січня 2026 року.
Автор / Редактор серії:
