Податок на майно є місцевим податком, тобто його ставка встановлюється місцевим органом влади та становить весь його дохід. Однак муніципалітети не мають повної свободи дій у встановленні ставки податку, оскільки вони обмежені максимальною ставкою, яка щорічно оголошується Міністром фінансів.
У випадку оподаткування будівель, максимальні ставки варіюються залежно від того, чи є будівля житловою (максимальна ставка у 2025 році – 1,19 злотих/м2), чи використовується для підприємницької діяльності (максимальна ставка у 2025 році – 34 злотих/м2 – не застосовується до підприємницької діяльності у сфері торгівлі кваліфікованим насінням, надання послуг охорони здоров’я та діяльності організацій суспільного блага).
Безсумнівно, що здача в оренду житлових приміщень та будівель є підприємницькою діяльністю. Однак це викликає питання про те, яка ставка податку застосовуватиметься до нерухомості, що здається в оренду підприємствами.
Судова практика адміністративних судів представила дві різні позиції. З одного боку, суди постановили, що оренда нерухомості, внесена до реєстру основних засобів, визначає її зв'язок з підприємницькою діяльністю, і тому вона повинна оподатковуватися за вищою ставкою податку (наприклад, рішення Верховного адміністративного суду від 4 жовтня 2022 року, справа III FSK 967/21).
Однак, інша точка зору стверджує, що постійне задоволення основних житлових потреб власника приміщення/будівлі виключає визнання її зайнятою для підприємницької діяльності. Не має значення, чи виконує житлову функцію платник податків (власник майна), чи його орендар. Протилежна точка зору не лише суперечить сутності норм оподаткування майна житлових будівель та приміщень, але й важко прийнятна з соціальних причин (наприклад, рішення Верховного адміністративного суду від 12 липня 2023 року, справа III FSK 250/23).
Через розбіжності в судовій практиці Генеральний прокурор звернувся до Верховного адміністративного суду з проханням вирішити у формі постанови у складі семи суддів правове питання: «Чи слід вважати житлові будинки або їх частини, призначені для здачі в оренду для задоволення житлових потреб орендарів у рамках підприємницької діяльності, що здійснюється платником податку на майно, житловими будинками або їх частинами, зазначеними у ст. 5 ч. 1 п. 2 літера a Закону від 12 січня 1991 року про місцеві податки та збори (зведений текст: Збірник законів від 2023 року, п. 70, зі змінами)?»
У своїй постанові від 21 жовтня 2024 року, номер справи III FPS 2/24, Вищий адміністративний суд підтримав останню позицію. Він вказав, що ті частини будівлі, які фактично зайняті для житла, тобто ті, в яких фактично здійснюється житло, не вважаються зайнятими для підприємницької діяльності, навіть якщо власником такої житлової будівлі є підприємець.
Таким чином, прийнята постанова передбачає, що на всі об'єкти нерухомості, що відповідають житловим потребам, поширюється пільгова ставка оподаткування. Не має значення, чи відповідає нерухомість житловим потребам власника чи інших осіб, чи є вона джерелом доходу від оренди. Однак слід зазначити, що вільні об'єкти нерухомості або об'єкти, що здаються в короткострокову оренду, не використовуватимуться для задоволення житлових потреб.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 15 листопада 2024 року.
автор/редактор серії:
Будьте першими, хто отримає наші статті та юридичні сповіщення прямо у вашу поштову скриньку! Підпишіться на нашу розсилку, перейшовши за посиланням, або зв’яжіться з нами за адресою social@kglegal.pl,щоб персоналізувати свій контент.
