Найбільш характерним режимом захисту позначень, що використовуються в підприємницькій діяльності, залишається право промислової власності, зокрема у сфері торговельних марок. Однак багато хто може не усвідомлювати, що Закон від 16 квітня 1993 року про боротьбу з недобросовісною конкуренцією (Збірник законів від 2022 року, позиція 1233, зі змінами) (далі – «ЗНК») певною мірою являє собою режим захисту конкуренції, який може бути особливо привабливим для суб’єктів, які не зареєстрували свої права відповідно до права промислової власності.
Варто звернути особливу увагу на статтю 5 ЗНКУ, згідно з якою: «Акт недобросовісної конкуренції – це позначення підприємства, яке може ввести в оману клієнтів щодо його ідентичності шляхом використання назви компанії, назви, емблеми, абревіатури або іншого відмінного символу, що раніше використовувався відповідно до закону для позначення іншого підприємства». Під «позначенням підприємства», про яке йдеться в цьому положенні, безумовно, слід розуміти офіційні назви компаній, кооперативів або інших суб’єктів господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність. Дуже часто назва підприємця збігається з назвою підприємства. Однак іноді ці назви можуть відрізнятися, що часто залежить від галузі, в якій працює суб’єкт господарювання, або від бізнес-стратегії. Однак, у відповідне положення також передбачено позначення у формі абревіатури. Прикладами є Pekaes, WBK та Pekao SA. (J. Szwaja (ред.), Закон про боротьбу з недобросовісною конкуренцією. Коментар. 5-те видання, Варшава, 2019).
Закон про захист торговельних марок (ЗНКУ) не обумовлює надання захисту згідно з коментованим положенням будь-якими формальними діями. З іншого боку, марка повинна використовуватися в торгівлі, тоді як режим захисту торговельних марок дозволяє заборонити третім особам використовувати зареєстровану марку протягом п'яти років з моменту реєстрації, навіть якщо правовласник не використовував марку протягом цього періоду. Певні труднощі з доказуванням у відстоюванні прав згідно з ЗНКУ також виникають через необхідність продемонструвати, що суб'єкт господарювання, який прагне заблокувати використання назви конкурентом, раніше використовував цю марку.
Варто також зазначити, що попереднє позначення має використовуватися законно. Цікавим прикладом є справа, що завершилася рішенням Апеляційного суду Познаня від 27 травня 2014 року (довідка з матеріалів справи I ACa 222/14 Legalis). Сторони уклали угоду, згідно з якою франчайзі використовував логотип, назву компанії та ноу-хау франчайзера. Суд постановив, що таке використання не було незаконним. Хоча це положення не стосується питання, чи є дане позначення описовим чи ні, як у випадку з торговельними марками, слід зазначити, що жодна організація не зможе монополізувати описові позначення, тобто ті, що передають інформацію про предмет її діяльності.
Ні Закон про промислову власність, ні Закон про промислову власність не містять чітких правил колізій між розглянутими режимами охорони. Варто зазначити концепцію «формальної» та «суттєвої» охорони, де формальна охорона пов’язана з самим фактом реєстрації. У своєму рішенні від 30 вересня 1994 року (III CZP 109/94, OSN 1995, № 1, пункт 18) Верховний Суд заявив, що «якщо позивач мав фактичні комерційні контакти під назвою компанії, якою керував позивач, і подальша реєстрація відповідачем торгової марки з формулюванням, ідентичним назві компанії позивача, могла б ввести споживачів в оману, то умови незаконного використання цієї марки були б виконані. Той факт, що відповідач отримав реєстрацію зазначеної торгової марки, не впливає на оцінку цієї незаконності. Таким чином, правовий захист, отриманий таким чином в результаті реєстрації (стаття 10 Закону про промислову власність), є лише формальним правом». У такій ситуації захист, передбачений Законом про промислову власність, мав би перевагу. Варто також звернути увагу на статтю 160, пункт 1.1 Закону про промислову власність, згідно з якою: «Особа, яка під час здійснення місцевої підприємницької діяльності у невеликих масштабах добросовісно використовувала позначення, згодом зареєстроване як торговельну марку для іншої особи, має право продовжувати використовувати це позначення безкоштовно не в більшому обсязі, ніж до цього». Як бачимо, законодавець зобов’язується певною мірою врегулювати взаємозв’язок між двома режимами, але це не є вичерпним регулюванням.
Підсумовуючи, слід зазначити, що захист позначень компаній, що надається Управлінням реєстрації торговельних марок (ZNKU), може бути привабливим для організацій, які використовували ці позначення без офіційного розкриття інформації. Однак важливо пам’ятати про додаткові вимоги, пов’язані з отриманням такого виду захисту, зокрема про необхідність продемонструвати попереднє використання позначення. Однак це не повинно перешкоджати будь-кому реєструвати торговельні марки, які, однак, гарантують більш абсолютний та надійний захист.
Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
автор:
