У сьогоднішній статті, продовжуючи нашу серію про будівельні договори, ми обговоримо авторське право. Відповідно до Закону від 4 лютого 1994 року про авторське право та суміжні права («Закон про авторське право»), будь-який індивідуальний творчий твір є об'єктом авторського права. Однак, як зазначено у статті 1, розділі 2, пункті 6 вищезгаданого Закону, авторське право охоплює зокрема архітектурні твори, архітектурні та містобудівні роботи, а також роботи з містобудування. Тому технічна документація, включаючи будівельні проекти, креслення та описи, моделі та ескізи, що використовуються для будівництва об'єкта, буде юридично захищена.
Слід зазначити, що в найпоширенішому випадку, коли архітектурно-будівельний проект готує дизайнер, інвестор повинен отримати авторські права на будівельний проект та іншу технічну документацію для реалізації проекту та залучення підрядника за будівельним договором. По-друге, договір повинен містити відповідні положення, що захищають інтереси інвестора від використання документації (наданої як частина будівельного договору), зокрема шляхом визначення обсягу її використання підрядником.
Однак, існують також інвестиції, в яких підрядник, в рамках будівельного договору, також займається проектуванням (так зване «проектування та будівництво»). У таких випадках інвестор повинен отримати авторські права на документацію від підрядника, який також є її автором. Варто також пам’ятати, що якщо будівельний договір також охоплює підготовку підрядником виконавчої документації, інвестор повинен забезпечити, щоб майнові права на таку документацію були придбані відповідно до вищезгаданого договору, відповідно до умов, описаних нижче.
Таким чином, положення про авторське право можуть бути такими ж важливими в договорі з дизайнером, як і в договорі на будівництво.
Відповідно до статті 17 Закону про авторське право, якщо інше не передбачено законом, автор має виключне право на використання та розпорядження твором у всіх сферах використання, а також винагороду за використання твору. Однак, через економічний характер цих прав, вони є передавальними, а отже, можуть бути передані третій особі. Водночас законодавець передбачив можливість надання, без передачі права власності на ці права, ліцензії на використання авторських прав, зазначених у договорі сторонами, які належать автору твору.
Слід наголосити, що згідно з чинним законодавством, за відсутності чіткого договірного положення, яке визначає набуття авторського права на дизайн, вважається, що творець надав лише ліцензію. Отже, автор твору (зазвичай дизайнер) залишається єдиним власником цих прав, який має право на повне розпорядження та використання ними (стаття 65 Закону про авторське право). Крім того, сторони повинні визначити момент переходу права власності на ці права, зокрема, чи відбувається передача прав після подання дизайнером проектної документації, підготовленої в рамках завдання, чи після виплати авторської винагороди.
Крім того, угода з автором документації також повинна врегульовувати питання набуття права власності на носій, на якому записано проектну документацію, що є твором у розумінні Закону про авторське право. Як видно з буквального тлумачення статті 52 Закону про авторське право, якщо сторони не передбачають інше в угоді, передача авторського права не переходить право власності на копію твору набувачеві, а передача права власності на саму копію твору не передає авторське право на твір. Тому договірні положення повинні прагнути врегулювати вищезазначене. Отже, угода повинна чітко визначати не лише момент переходу права власності на авторське право, але, перш за все, факт його передачі набувачеві, а також право власності на носій, на якому записано документацію, на яку особа, яка набуває прав.
Водночас, оскільки творець має право на винагороду за передачу авторських прав, важливо, щоб набувач цих прав вказав у договорі, чи має творець документації, що становить твір, право на винагороду за передачу, і чи ця винагорода вже включена до винагороди, зазначеної за створення твору (включаючи проектну документацію). Положення Закону про авторське право прямо вказують, що якщо в договорі не зазначено, що передача авторських прав або надання ліцензії було здійснено безкоштовно, творець має право на винагороду. Однак, якщо в договорі не зазначено розмір такої винагороди, такий розмір визначається з урахуванням обсягу наданого права та вигод, що виникають від використання твору (стаття 43 Закону про авторське право).
Угода також повинна містити положення для набувача прав, яке, поряд із правом власності, дає згоду творця документації на використання та розпорядження набутими правами для третіх осіб (включаючи продаж) у визначених сферах використання, включаючи відтворення твору та його використання будь-яким чином, зокрема у зв'язку зі здійсненням інвестицій або їх частини, а також з метою внесення змін, ремонту, реконструкції, розширення або модифікації, реконструкції, реконструкції та експлуатації, а також з метою інших інвестицій або підприємств набувача авторських прав. Слід наголосити, що, по-перше, сфери використання повинні бути чітко визначені в угоді; по-друге, угода може охоплювати лише сфери, відомі на момент її укладення.
Крім того, слід наголосити, що важливим також є отримання похідних прав на документацію, що означає безвідкличну згоду творця на внесення змін до оригінальної версії твору, а також дозвіл на внесення таких змін третім особам, що діють від імені або за згодою набувача цих прав. Однак у цьому випадку вирішальне значення має також регулювання питання винагороди за отримання похідних прав на твори. За відсутності такого договірного регулювання творець документації матиме законодавчі підстави вимагати додаткової винагороди у зв'язку з цим.
Окрім вищезазначеного, творець твору (проектної документації) також має моральні права, які не підлягають передачі та необмежені в часі. Однак, для творця допустимо договірне зобов'язання не здійснювати свої права проти третьої сторони. Цей аспект може бути суттєвим через характер будівельного проекту. Безсумнівно, правда, що певні виправлення або зміни до проекту можуть бути необхідними. За відсутності такого положення в договорі, будь-яка зміна до проекту порушує моральні права проектувальника щодо цілісності роботи. Єдиним винятком є випадок, коли зміни зумовлені очевидною необхідністю, і творець не матиме законних підстав заперечувати проти них.
Підсумовуючи, внесення змін до будівельного проекту без згоди автора можливе лише у виняткових випадках, через очевидну необхідність. Тому вкрай важливо включити до договору якомога повніші положення щодо сфер використання твору.
Для інвестора також може бути важливим, щоб договір про передачу авторських прав на документацію регулював право використання копії проекту для інших будівельних проектів (через формулювання статті 61 Закону про авторське право). Відсутність такого договірного регулювання означає, що придбана копія проекту може бути використана лише для одного будівельного проекту.
Тільки після врегулювання питання набуття авторських прав на документацію в договорі з розробником проекту, включаючи отримання згоди на її використання третіми особами, інвестор матиме право передати документацію підряднику з метою виконання робіт за укладеним будівельним договором.
Надання підряднику проектної документації та іншої технічної документації вимагає, щоб сам будівельний договір містив дозвіл підряднику використовувати надану документацію. У зв'язку з цим інвестор може спочатку визначити, чи надає він підряднику невиключну ліцензію, і чи включає це право надавати субліцензії на виконання робіт за проектом. У будівельному договорі також повинні бути зазначені сфери використання, в яких підрядник зможе використовувати проектну документацію, надану інвестором.
Варто також зазначити, що просте подання заяви на отримання дозволу на будівництво разом із проектною документацією не означає, що інвестор володіє авторським правом. Архітектурно-будівельні органи не перевіряють власника авторських прав на проект будівлі, а лише те, що він був створений та підписаний належним чином уповноваженими проектувальниками. Тому під час передачі прав на рішення суб'єкта, який видає дозвіл на будівництво, важливо забезпечити отримання прав на проект, який слугував підставою для його видачі.
На завершення, передачі та подальшому використанню підрядником будівельного проекту та іншої технічної документації з метою виконання робіт за укладеним будівельним договором має передувати набуття інвестором майнових авторських прав, як це передбачено чинними законодавчими нормами. Слід наголосити, що набуття інвестором максимально широкого обсягу прав, пов'язаних з набуттям майнових прав, згодом вплине на обсяг майбутніх інвестицій, включаючи можливість внесення змін до документації у разі зміни інвестиційних планів.
Наступного тижня ми розпочнемо нову серію ранкових сесій, присвячених сервітутам, і перш за все обговоримо сутність цього обмеженого речового права та його види, що існують у чинному правопорядку.
Разом з Rzeczpospolita та Польською асоціацією забудовників запрошуємо вас на наступний тренінг під назвою «Девелоперська галузь перед обличчям нового Закону про забудову». Метою тренінгу є обговорення змін, до яких забудовники повинні підготуватися з 1 липня 2022 року у зв'язку з набранням чинності новим законом. Детальніше можна знайти на сайті konferencje.rp.pl.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 23 травня 2022 року.
автор:
