У сьогоднішньому випуску «Вівторкові ранки для будівельної галузі» ми продовжуємо обговорення зміненого Закону про державні закупівлі. Як ми зазначали в попередній статті, законодавець вніс низку змін до раніше чинних нормативних актів.
Однією з таких змін є запровадження правил, що регулюють договори про державні закупівлі. Це має на меті збалансувати позиції сторін, тим самим компенсуючи сильнішу позицію замовника. Попередні правила дозволяли замовникам односторонньо формувати договірні положення, які часто визначали зобов'язання сторін непропорційно та обмежувально, включаючи перекладання відповідальності за більшість ризиків на підрядника, передбачення численних договірних штрафів та неврахування можливих економічних змін протягом договірних відносин, які могли б збільшити витрати підрядника на виконання договору. В результаті деякі підрядники вирішили не брати участі в тендерах на державні контракти або називали вищі ціни, ніж вони могли фактично понести, оскільки ці ціни відображали вартість ризиків, переданих замовником. Зрештою, формування позиції замовника шляхом односторонньо вигідних договірних положень суттєво вплинуло на ефективність державних витрат.
Відповідно до змісту Обґрунтування до проекту Закону (Парламентський документ № 3624, 8-й термін), поправка в цьому відношенні також мала на меті зобов'язати замовника співпрацювати з підрядником у виконанні предмета договору, безпосередньо сформулювавши такий обов'язок у положеннях Закону та підвищивши прозорість укладених договорів.
Перша з цілей законодавця спрямована, головним чином, на впровадження заборонених договірних положень (так званих зловживальних положень), які, у розумінні Закону, включають: (i) встановлення відповідальності підрядника за затримку, за умови, що це не виправдано обставинами або обсягом договору; (ii) стягнення договірних штрафів за поведінку підрядника, яка прямо чи опосередковано не пов'язана з предметом договору або його належним виконанням; (iii) встановлення відповідальності підрядника за обставини, за які виключно відповідає замовник; та (iv) можливість для замовника обмежувати обсяг договору без визначення мінімальної вартості або суми виконання сторонами. Крім того, нормативні акти визначають як обов'язкові договірні положення такі, як зміни у винагороді, часткові платежі, авансові платежі та встановлення максимальних сум забезпечення виконання.
Враховуючи обов'язковий характер положень, що запроваджують обговорювані зміни, слід вважати, що вони мають бути вигідними для інтересів підрядника. На замовника накладено значні обмеження у формулюванні договірних положень, що має усунути домінуюче становище замовника, включаючи ставлення до його інтересів як першочергових. Під час формулювання положень договорів про державні закупівлі не можна ігнорувати їх цивільно-правову природу, а тому такі договори повинні відповідати загальним принципам, що застосовуються до договірних відносин, що укладаються в господарських операціях поза сферою державних закупівель, включаючи балансування інтересів обох сторін.
Принцип збалансування позицій замовника та підрядника, виражений у змінених положеннях Закону, безсумнівно реалізується вимогою до сторін співпрацювати у виконанні укладеного договору (стаття 431 Закону про публічні закупівлі). Співпраця між сторонами договору не є новою в польському законодавстві та регулюється цивільним правом. Раніше положення Закону вказували на пряме застосування положень Цивільного кодексу до питань, не врегульованих Законом про публічні закупівлі. Однак введення положення шляхом внесення змін, яке прямо вимагає співпраці, слід вважати встановленням нового принципу в державних закупівлях. Буквальне тлумачення цього положення вказує на його імперативний характер, тобто сторони не можуть виключати обов'язок співпрацювати в договорі. Будь-які договірні положення, які виключають, навіть опосередковано, цей обов'язок, слід вважати недійсними.
Через нечітке формулювання статті 431 Закону про публічні закупівлі, обсяг співпраці між замовником та підрядником потребуватиме уточнення випадку. Обсяг зобов'язання замовника щодо співпраці визначатиметься обсягом послуг, на які зобов'язаний підрядник. Водночас обсяг такого зобов'язання змінюватиметься залежно від предмета укладеного договору. Він, безумовно, буде ширшим у будівельних договорах (де замовник повинен розпочати співпрацю на початковому етапі виконання), ніж у сфері послуг чи поставок, де такий обсяг, безсумнівно, буде вужчим через предмет послуг, що випливають з типу договору.
Принцип балансування договірних сторін у питаннях державних закупівель, запроваджений законодавцем, безумовно, заслуговує на схвалення, перш за все тому, що він зобов'язує замовника також враховувати інтереси підрядника під час формулювання договірних положень. Крім того, якщо це положення буде фактично впроваджено, підрядник не буде змушений вдаватися до судових дій, щоб уникнути неправомірних вимог замовника, включаючи необґрунтовані договірні штрафи, оскільки такі дії з боку замовника будуть виключені на етапі підписання договору як такі, що суперечать чинному законодавству.
Наступного тижня, в рамках внесення змін до Закону про публічні закупівлі, ми представимо вам тему позасудового вирішення спорів, що виникають у справах про державні закупівлі.
Для тих, хто цікавиться етапами розгляду урядового законопроекту про захист прав покупців житлових приміщень або окремих будинків та про Гарантійний фонд забудовників, повідомляємо, що законопроект було прийнято позачерговим підкомітетом, призначеним для розгляду цього конкретного законопроекту. Сьогодні, 30 березня, Комітет з питань інфраструктури планує розглянути звіт підкомітету. Ми обов'язково повідомимо вас про результати цього засідання.
Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Якщо ви ще не підписані на нашу розсилку, надішліть електронного листа на адресу social@kglegal.pl , вказавши, що ви бажаєте отримувати «Вівторкові ранкові новини для будівництва».
автор:
