У сьогоднішній статті, як і було оголошено, ми продовжуємо аналіз проекту закону про внесення змін до Закону про просторове планування та забудову та деяких інших законів (номер у списку UD369) («Проект»), зосереджуючись на запланованих змінах до статті 2 Закону про просторове планування та забудову («Закон»). Це означає, що ми представимо нові визначення, які, як зазначають розробники, мають на меті підвищити ефективність процесу просторового планування.
Новий пункт 5a) є визначенням додаткової інвестиції, яка розумітиметься як «інвестиція в будівництво, зміну цільового призначення або реконструкцію мережі земельних комунікацій у значенні статті 2 пункту 11 Закону від 17 травня 1989 року – Геодезичне та картографічне право, дороги загального користування, залізничні колії, об’єкти інфраструктури громадського транспорту, заклади культурної діяльності, заклади догляду за дітьми віком до 3 років, дитячі садки, школи, заклади денного догляду, заклади охорони здоров’я, заклади, в яких здійснюється діяльність соціального забезпечення, заклади, що обслуговують суспільно корисну діяльність, спортивні та рекреаційні споруди, громадські зелені зони, будівлі, призначені для комерційної або сервісної діяльності, – за умови, що вони обслуговують основні інвестиції».
Пункт 22) є визначенням актів просторового планування, які розробник визначає як «генеральний план муніципалітету, місцевий план просторового розвитку, рішення, що встановлює принципи та умови розміщення невеликих архітектурних об’єктів, рекламних щитів та огорож, їх розміри, стандарти якості та види будівельних матеріалів, з яких вони можуть бути виготовлені, ландшафтний аудит та план просторового розвитку воєводства». Введення поняття акта просторового планування є законодавчим заходом, спрямованим на запровадження єдиної назви для адміністративних актів, пов’язаних із просторовим плануванням.
Пункт 23) вводить до Закону визначення зони забудови центру міста – проте ми розглянемо це питання наступного тижня.
Пункт 24) вводить визначення нерухомості з неврегульованим правовим статусом, посилаючись на визначення, що міститься у статті 113, пункті 6 та пункті 7 Закону про управління нерухомістю, тобто ті, власника яких неможливо визначити.
Пункт 25) визначає «зелену зону загального користування», яку слід розуміти як «загальнодоступну: (a) площу не менше 0,05 га, вкриту рослинністю, обладнану технічною та рекреаційною інфраструктурою, зокрема парк, зелену зону, Йорданський сад або історичний сад, за винятком зелені насаджень, що супроводжують дороги, аеропорти, залізничні станції та промислові об'єкти, (b) ліси – у значенні ст. 3 п. 1 Закону про ліси». Важливо, що в обох випадках ці території повинні належати Державному казначейству або місцевим органам влади.
У пункті 26) розробники включили визначення початкової школи , зазначивши, що її слід розуміти як державну початкову школу, як це визначено в Законі про освіту. Це означає, що розробники не включили недержавні школи до цього визначення, що може мати значення в окремих випадках.
Розробники також мають намір ввести до Закону визначення біологічно активної зони (пункт 27). В обґрунтуванні зазначається, що досі Положення Міністра інфраструктури про технічні умови, яким повинні відповідати будівлі та їх розташування, визначало «біологічно активну зону», а запропоноване визначення «відсилає до чинних будівельних норм, що сприятиме його застосуванню». Згідно з Проектом, під ним слід розуміти «зону, що забезпечує природну рослинність та утримання дощової та талої води, територію, покриту водотоками або водосховищами, за винятком рекреаційних та промислових басейнів, а також 50% поверхні терас та плоских дахів, та інші поверхні, що забезпечують природну рослинність, площею не менше 10 м² » .
Пункт 28) має на меті включити визначення великомасштабної роздрібної торгівлі як «торгівлі, що здійснюється в комерційних приміщеннях площею понад 2000 м² » .
Запропоновані пункти 29)-34) включатимуть визначення, які раніше спричиняли значні розбіжності на практиці, оскільки вони визначалися по-різному (або взагалі не визначалися) в місцевих планах, і які безпосередньо впливають на показники розвитку та землекористування. Після того, як проект буде схвалено Сеймом, ми проаналізуємо їх окремо – сьогодні ми просто хочемо представити їх вам.
У пункті 29) висота будівлі визначається як «різниця між висотою: (a) найвищої точки будівлі на даху, стіні або парапеті, за винятком димоходу, надбудови, в якій розташоване машинне відділення ліфта або інше технічне приміщення, та виходу зі сходової клітки, та середньою висотою найнижчого та найвищого рівня землі, виміряною по периметру горизонтальної проекції зовнішніх стін будівлі, (b) найвищої та найнижчої точки будівлі над рівнем землі».
У пункті 30) інтенсивність забудови як «(a) відношення загальної площі всіх поверхів будівель, розташованих на будівельній ділянці, до площі цієї будівельної ділянки – у випадку місцевих планів просторового розвитку, (b) відношення загальної площі всіх поверхів будівель, розташованих на ділянці, до площі цієї ділянки – у випадку рішень про умови забудови та землеустрою».
Відповідно до пункту 31), інтенсивність наземної забудови слід розуміти як «(a) відношення загальної площі наземних поверхів будівель, розташованих на будівельній ділянці, до площі цієї будівельної ділянки – у випадку місцевих планів просторового розвитку, (b) відношення загальної площі наземних поверхів будівель, розташованих на ділянці, до площі цієї ділянки – у випадку рішень про умови забудови та землеустрою».
Пункт 32) визначає площу підлоги як «площу горизонтальної проекції підлоги, виміряну вздовж зовнішнього контуру горизонтальної проекції зовнішніх стін цього поверху, за винятком площі балконів, лоджій та терас».
Згідно з пунктом 33), наземний поверх слід розуміти як «поверх, який не заглиблений нижче рівня прилеглої землі більш ніж на половину своєї висоти».
Останній новий пункт (34) визначає площу забудови як «площу горизонтальної проекції будівлі, виміряну вздовж зовнішнього контуру горизонтальної проекції зовнішніх стін цієї будівлі».
Насамкінець, ми вказуємо, які визначення будуть скасовані, а саме: (i) площа громадського простору – оскільки вона не фігуруватиме в подальших нормативних актах, (ii) параметри та показники містобудування, (iii) пристрої, окрім окремостоячих.
У сьогоднішній статті ми окреслили всі нові визначення, запропоновані розробниками. Однак, ми вважаємо, що нове визначення зони забудови центру міста потребує окремого аналізу. Тому наступного тижня ми представимо його більш детально, а також виділимо труднощі, які можуть виникнути під час його впровадження.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 20 березня 2023 року.
автор:
