Працівник, який подає позов до суду проти роботодавця, повинен, окрім надання юридичних та фактичних аргументів, правильно ідентифікувати відповідача.
Хоча зазвичай це не є серйозною проблемою, на практиці, залежно від статусу організації-роботодавця, можуть виникати труднощі.
У цій статті я розгляну принципи правильної ідентифікації роботодавця у трудових спорах, коли роботодавець є державною організаційною одиницею, та процесуальні наслідки, що виникають внаслідок неправильної ідентифікації відповідача.
Хто саме є роботодавцем?
Роботодавець є організаційною одиницею, навіть якщо вона не має правосуб'єктності, а також фізичною особою, якщо вона наймає працівників.
Незалежність роботодавців
Доктрина наголошує, що для того, щоб організаційна одиниця була визнана роботодавцем, вона повинна бути незалежною. Така структура повинна мати юридичну та фінансову незалежність. Однак, структура, яка наймає працівників, але організаційно не відокремлена від більшої структури (наприклад, відділу чи філії) та не має повноважень самостійно залучати працівників, не має окремого фонду оплати праці, а її органи управління не уповноважені робити заяви про наміри або вчиняти юридичні дії від її імені, не може вважатися роботодавцем.
Державні організаційні одиниці у трудових спорах
Згідно з усталеною судовою практикою, у справах трудового права та соціального забезпечення стороною провадження є не Державне казначейство, а державна організаційна одиниця, уповноважена самостійно наймати працівників. Тому стаття 67 §2 Цивільного процесуального кодексу, яка зазначає, що у так званих «звичайних» процесуальних провадженнях Державне казначейство завжди є стороною, але лише організаційна одиниця, діяльність якої пов’язана з позовом (statio fisci), не застосовується до таких справ.
У зв'язку з цим роботодавцям надається спеціальна правоздатність. Слід наголосити, що це найважливіший практичний приклад реалізації спеціальної правоздатності державними організаційними одиницями без правосуб'єктності.
Наслідки неправильного визначення роботодавця в процесі
Неправильне визначення роботодавця через дуже короткі терміни для подання апеляції на повідомлення про розірвання договору та розірвання контракту, тобто 21 день, може призвести до відхилення позову.
Згідно з рішенням Верховного Суду, неправильне визначення відповідача в контексті складної структури компетенцій роботодавця не є порушенням строку подання апеляції, але в ситуації, коли сторону представляє професійний адвокат, неправильне визначення роботодавця може мати негативні наслідки через порушення строку подання апеляції.
Короткий зміст
Як бачите, правильне визначення сторін має вирішальне значення при поданні позовів щодо трудового права, особливо коли працівник був працевлаштований у державній установі. Ця правоздатність становить особливу правоздатність, і неправильне визначення відповідача може мати дуже серйозні наслідки для працівника.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 7 лютого 2025 року.
автор/редактор серії:
Будьте першими, хто отримає наші статті та юридичні сповіщення прямо у вашу поштову скриньку! Підпишіться на нашу розсилку, перейшовши за посиланням, або зв’яжіться з нами за адресою social@kglegal.pl,щоб персоналізувати свій контент.
