Сьогодні ми розглянемо нещодавнє рішення Верховного Суду від 3 серпня 2023 року, справа III PSK 90/22. У цитованому рішенні Верховний Суд зазначив, що роботодавець повинен вказати причину відбору працівника для звільнення. Стаття 30, пункт 4, Трудового кодексу говорить, що в повідомленні роботодавця про розірвання строкового або безстрокового трудового договору, або про розірвання трудового договору без попередження, має бути зазначена причина, що обґрунтовує розірвання.

Судовий спір між працівником та роботодавцем розпочався в районному суді в Жешові. Працівник вимагав від свого колишнього роботодавця компенсації за необґрунтоване розірвання його безстрокового трудового договору. Суд погодився з працівником та присудив йому відповідну компенсацію. Однак роботодавець не погодився з рішенням районного суду та подав апеляцію до апеляційного суду, яку згодом відхилив районний суд у Жешові. Однак це не завершило спір, оскільки роботодавець вирішив подати касаційну скаргу до Верховного Суду.

У своїй касаційній скарзі роботодавець стверджував, що мало місце порушення матеріального права, тобто пункту 4 статті 30 у поєднанні зі пунктом 1 статті 45 Кодексу законів про працю. На думку роботодавця, правильне тлумачення цих положень має призвести до визнання того, що у повідомленні про розірвання трудового договору з причин, не пов'язаних з працівником, достатньо вказати причину розірвання, критерії відбору, що використовувалися для звільнення, відомі працівнику, та оцінку, що виставляється на основі цих критеріїв.

Справа надійшла до Верховного Суду, який відмовив у прийнятті касаційної скарги до розгляду та постановив, що у заяві роботодавця про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін, у зв'язку з ліквідацією однієї з аналогічних посад, має бути зазначена причина обрання працівника до звільнення, якщо вона не є очевидною або відома працівнику з інших причин.

Суд також наголосив, що причина звільнення має бути сформульована таким чином, щоб працівник знав і розумів причину звільнення та причини його обрання для звільнення. Це дозволить працівнику вирішити, чи подавати апеляцію до суду.

У вищезгаданій справі суд зрештою присудив позивачу (колишньому працівнику) суму в розмірі 16 099,62 злотих як компенсацію за необґрунтоване розірвання трудового договору разом із встановленими законом відсотками за прострочення платежу.

Якщо у вас виникнуть будь-які сумніви або запитання щодо вищезазначених питань або загального розуміння трудового законодавства, будь ласка, не соромтеся звертатися до нашого офісу.

Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.

Правовий статус станом на 12 жовтня 2023 року.

|

|