Трудові договори та договори доручення – це дві найпопулярніші форми зайнятості в Польщі, тому можна з упевненістю сказати, що вони безсумнівно лідирують на польському ринку як найчастіше обрані як працівниками, так і роботодавцями. Хоча обидва часто використовуються для подібних цілей, умови праці суттєво відрізняються. У сьогоднішній статті я спробую дослідити питання, пов’язані з цими двома найпопулярнішими формами зайнятості. Я також відповім на питання, чи можливо перетворити договір доручення на трудовий договір і які потенційні наслідки такої зміни.
Трудовий договір – сукупність характеристик, що формують трудові відносини
Трудовий договір регулюється Трудовим кодексом, який визначає конкретні елементи, що дозволяють нам визначити, чи слід вважати певні правовідносини трудовим договором. Перш за все, щоб говорити про трудовий договір, необхідно вказати вид роботи, що можна зробити, наприклад, шляхом зазначення назви посади.
Чи виконує працівник роботу за чіткими вказівками?
Істотним елементом, що відрізняє трудовий договір від договору доручення, є підпорядкування працівника роботодавцю. Згідно з судовою практикою, управління роботодавцем стосується організаційної сфери та підпорядкування роботодавцю, що на практиці означає, що роботодавець організовує завдання та має свободу вирішувати фактичні та юридичні дії, що виконуються працівником. Однак, є випадки, коли інші відносини, навіть цивільно-правові, передбачають певний ступінь підпорядкування. Верховний Суд наголосив, що виконання тих самих дій може відбуватися як за трудовим договором, так і за цивільно-правовим договором. Характеристикою трудового договору є не перебування у розпорядженні роботодавця, як це може відбуватися і в цивільно-правових договорах, а виконання роботи під керівництвом роботодавця (підпорядкована робота). Ця характеристика є основоположною для існування трудових відносин.
Позначення робочого місця
У рамках своїх управлінських повноважень роботодавець також визначає місце, де виконуються робочі завдання. Це місце може бути конкретним місцем або географічним районом, пов'язаним з видом виконуваної роботи. Окрім робочого місця, також можуть бути визначені непостійні місця роботи, але вони повинні бути чітко позначені. Таким чином, цей аспект роботи, певним чином, нав'язаний та вимагається роботодавцем.
Як зрозуміти робочий час працівника?
Істотним елементом трудових відносин є визначення робочого часу, який розуміється як перебування у розпорядженні роботодавця на робочому місці або в іншому визначеному місці. Роботодавець має право формувати системи робочого часу та доручати працівнику працювати понаднормово, якщо це необхідно через непередбачені обставини. Ще одним важливим елементом визначення робочого часу є зобов'язання роботодавця забезпечити працівнику мінімальний період відпочинку тривалістю не менше 35 годин на тиждень та 11 годин щоденного відпочинку.
Цікаво, що якщо роботодавець не забезпечує працівнику мінімальний відпочинок, працівник може подати позов про відшкодування збитків за порушення особистих прав.
Суть винагороди – особистий характер
Роботодавець наймає працівника за заробітну плату, від якої працівник не може відмовитися або передати її іншій особі. Це безсумнівно свідчить про особистий характер виконуваної роботи у випадку трудових відносин.
Трудовий договір – захист та безпека працівників
Трудовий кодекс захищає працівників від потенційних зловживань з боку роботодавців, гарантуючи безпеку як роботи, так і винагороди. Роботодавці також отримують численні гарантії, маючи працівників доступними у певний час і в певному місці. Ці зобов'язання, разом із пов'язаними з ними правами, не лише допомагають структурувати систему праці, але й гарантують взаємну вигоду. Тому як працівники, так і роботодавці часто формують свої стосунки таким чином.
Беручи до уваги сукупність ознак трудового договору, варто наголосити, що саме підпорядкування роботодавцю та визначення ним часу і місця роботи дозволяє чітко розмежувати трудові відносини від інших правовідносин.
Договір доручення – характеристики порівняно з трудовим договором
За договором доручення особа, яка приймає замовлення (підрядник), зобов'язується виконати певну юридичну дію для особи, яка віддає замовлення. Цей договір утворює цивільно-правові відносини, що відрізняє його від стандартного трудового договору, який регулюється Трудовим кодексом.
Хто оформлює договір доручення?
Як зазначено вище, трудовий договір, згідно з нормативними актами, повинен містити певні елементи, такі як місце та час роботи, а самі трудові відносини характеризуються підпорядкуванням працівника. Нормативні акти не вимагають, щоб договірні відносини, такі як договір доручення, містили конкретні елементи , як це відбувається з трудовим договором. Сторони формують відносини на свій розсуд, визначаючи предмет доручення та свої взаємні зобов'язання. Сторони обмежені лише тим, що зміст або мета договору не повинні суперечити характеру відносин, закону або принципам соціального співіснування. У разі порушення вищезазначених принципів договір може бути визнаний недійсним повністю або частково, залежно від значення договірного положення для укладення самого договору, без можливості його скасування.
Договір доручення, який є договірними відносинами, також характеризується рівністю суб'єктів, що означає, що кожна сторона має певний еквівалент виконання. Це означає, що виконання однієї сторони еквівалентне виконанню іншої сторони.
Договір доручення може бути укладений у будь-якій формі, і, як і трудовий договір, він є зобов'язанням діяти сумлінно, що означає, що його сутність полягає в сумлінних та відповідальних діях підрядника в рамках виконуваного договору.
Як було наголошено вище, трудовий договір вирізняється особистим характером виконуваної роботи, що не стосується договору доручення. Доручити виконання договору третій особі можливо через певні обставини, усталений звичай або договірні положення.
Через характер цих договірних відносин особа, найнята за договором доручення, має значний ступінь автономії та свободи в організації свого часу та робочого простору, якщо договір не передбачає конкретних зобов'язань. Це означає, що особа по суті визначає часові рамки своєї роботи, вирішуючи, коли починати та закінчувати свою роботу, а також де її виконувати.
Чи завжди договір доручення підлягає оплаті?
Гарантована винагорода та її особистий характер є невід'ємним елементом трудового договору. Хоча договір доручення є оплачуваним договором, сторони можуть домовитися, що винагорода за виконання доручення не належатиме. Однак відсутність винагороди повинна прямо випливати з договору або обставин. Це здається досить своєрідним положенням, але, як виявляється, воно застосовується в бізнесі. Відсутність винагороди продиктована характером зв'язку між сторонами (наприклад, сімейними зв'язками, дружбою) у поєднанні з незначним обсягом роботи, необхідної для виконання завдання. Чи стосується це відносин, подібних до трудових, сказати важко, але різниця між договорами, що обговорюються тут, чітко видно в обсязі винагороди.
Чи може замовник давати вказівки підряднику?
Хоча договір доручення встановлює рівність суб'єктів, судова практика також розрізняє ситуації, в яких підрядник також може містити елементи підпорядкування довірителю, хоча вони не ідентичні тим, що містяться в трудовому договорі. Зокрема, довірителі мають право надавати інструкції щодо виконання договору та контролювати результати діяльності.
Однак, загалом вважається, що клієнт має право вказувати місце та час виконання замовлення (якщо місце та час не випливають із конкретного характеру наданих послуг), а також видавати обов'язкові до виконання інструкції.
Незважаючи на відмінності в нормативних актах та конкретних договорах, договори доручення та трудові договори дуже схожі. Часто буває важко правильно класифікувати договір як договір доручення чи трудовий договір. Які права ми маємо в цьому відношенні? Чи повинні ми негайно звертатися до суду? Виявляється, що існує кілька способів вирішення цього питання.
Коли і як договір доручення можна перетворити на трудовий договір?
У ситуації, коли характер роботи особи, найнятої за договором доручення, демонструє певні характеристики трудового договору, залежно від волі сторін, може бути зроблена спроба визнати його трудовим договором.
Угода сторін договору доручення
Перший запропонований метод полягає у укладенні окремої угоди між сторонами договору наказу. У такому випадку достатньо одностайних заяв або одного документа, підписаного сторонами, в якому зазначається, що вони взаємно погоджуються розірвати договір наказу та укласти трудовий договір. Також може бути укладена угода про «зміни», в якій зазначається, що вона є зміною договору між сторонами зі збереженням безперервності їхніх обов'язків.
Судове встановлення наявності чи відсутності трудового договору
В особливих випадках може бути подано позов про встановлення існування правовідносин між сторонами, в результаті чого суд визначить, що відповідний договір дійсно є трудовим договором.
Які ознаки визначають правову природу трудового договору?
Одним із прикладів є жінка, яка працювала прибиральницею в лікарні за договором доручення. Суд встановив, що характер її роботи безсумнівно відповідав характеристикам трудового договору. Позивачка виконувала свою роботу за заздалегідь узгодженим графіком, співпрацювала з особами з ідентичними обов'язками та працювала за трудовими договорами. Крім того, вона не могла розраховувати на те, що хтось її замінить, що явно відповідало вимозі особистого виконання роботи. У цій ситуації суд встановив, що договір доручення, незалежно від його назви чи тверджень, що містяться в ньому, є трудовим договором з огляду на його характер, особисте виконання роботи та підпорядкування роботодавцю.
Суд також встановив, що робота, виконувана позивачем, мала безперервний, повторюваний характер, через фіксовані та заздалегідь визначені проміжки часу, і не полягала у виконанні окремої діяльності, тому вона безсумнівно відповідала ознакам трудового договору.
Для встановлення існування трудових відносин мають бути такі умови, як юридичний інтерес у зверненні за правовим захистом шляхом винесення рішення суду та існування конкретних правовідносин або права.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, працівник має – в принципі – юридичний інтерес у встановленні існування трудових відносин, хоча б тому, що таке визначення визначає право на певні поточні та майбутні виплати соціального забезпечення, а також впливає на їх розмір шляхом тлумачення страхового періоду.
З огляду на такі обставини, суд, розглянувши справу, постановляє рішення, в якому визнає наявність трудового договору замість договору доручення.
Це взаємозв'язок між договором доручення та трудовим договором. Незважаючи на суттєві відмінності, ці договори мають багато спільного. Однак, укладаючи їх, варто звернути пильну увагу на те, чи є договір вигідним та належним чином захищає ваші інтереси. Для отримання додаткової інформації, будь ласка, зв'яжіться з нами!
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 7 вересня 2023 року.
автор:
