Питання передчасно виставлених рахунків-фактур на авансові платежі та рахунків-фактур на послуги вже давно є одним із найспірніших питань у відносинах між бізнесом та податковими органами. Видача документа авансом, а потім несвоєчасна оплата підрядником, часто призводила до класифікації документа як так званого «порожнього рахунку-фактури», що було руйнівною подією для платника податків. Новаторська зміна до індивідуального податкового рішення, видана Головою Національної податкової адміністрації у липні 2025 року, нарешті принесла довгоочікувану раціоналізацію та впорядкувала раніше хаотичний підхід податкових органів.
Тлумачення закону Національною податковою інформацією (KIS) досі було надзвичайно суворим щодо платників податків. У ситуаціях, коли суб'єкт господарювання виставляв рахунок-фактуру на авансову оплату після закінчення встановленого законом 30-денного терміну, а клієнт здійснював оплату із запізненням, податковий орган автоматично вважав такий документ таким, що не документує фактичну подію на дату його видачі. Правові наслідки були абсолютними, оскільки посадовці посилалися на статтю 108, розділ 1 Закону про податок на товари та послуги, зобов'язуючи негайно оплатити рахунок-фактуру з ПДВ без права враховувати дату податкового зобов'язання за загальними правилами.
Отримання простроченого платежу не виправляло формальну помилку в очах податкових органів. Єдиним способом уникнути суворого штрафу було виправити рахунок-фактуру на нуль та повторно виставити його після отримання коштів. Такий стан справ створював додаткове бюрократичне навантаження, непотрібний хаос у бухгалтерському обліку та постійний ризик судових позовів для компаній, що працюють у галузях зі специфічними моделями розрахунків, таких як ІТ, будівництво чи девелопмент нерухомості.
Проривом стало видання рішення Головою Національної податкової адміністрації (KAS) про внесення змін до несприятливого індивідуального податкового рішення, спочатку виданого Директором KIS. Справа стосувалася ІТ-компанії, яка надавала поточні послуги та видавала ліцензії, де підрядники часто здійснювали платежі через 30 днів після виставлення рахунків-фактур. У зміненому тлумаченні Голова KAS однозначно поставив під сумнів попередню профіскальну позицію органу першої інстанції.
Нова позиція податкових органів запровадила прозорий механізм розрахунків, який повністю відповідає принципу ЄС щодо нейтральності ПДВ. Якщо рахунок-фактура виставлено достроково, податкове зобов'язання продавця виникає не в момент виставлення, а за загальними правилами, тобто після фактичного отримання платежу або виконання послуги. Це означає, що платник податків вказує належний податок у декларації за період, у якому фактично виникло податкове зобов'язання, без необхідності поспішно виправляти достроково виставлений документ до нуля.
Водночас уточнено питання права на відрахування вхідного податку, сплаченого покупцем послуги. Підрядник, який отримує рахунок-фактуру, виставлений достроково, не набуває права на відрахування ПДВ при отриманні. Це право матеріалізується лише при розрахунку за період, у якому виникло податкове зобов'язання продавця, тобто при фактичній оплаті. Така структура ефективно захищає державний бюджет від несанкціонованих дострокових податкових відрахувань, одночасно усуваючи необхідність штучного вилучення документів із законного обігу.
Рішення Голови Національної податкової адміністрації (КАС) є важливою віхою у наближенні податкової практики до ринкових реалій. Підприємства отримують значно більшу торговельну безпеку та стабільність розрахунків у ситуаціях, коли їхні підрядники затримують оплату авансових рахунків. Однак слід пам'ятати, що зміна тлумачення не означає повного прийняття дискреційного права виставлення рахунків. Нормативні акти, що визначають терміни видачі документів, залишаються чинними, а їх ігнорування є формальним недоліком. Для безпечного використання нового тлумачення вирішальним є ретельне документування фактичного характеру транзакції. У разі податкової перевірки платники податків повинні мати можливість довести, що передчасно виставлений рахунок-фактура був пов'язаний з фактичною послугою, яка зрештою була виконана та оплачена. Для суб'єктів господарювання, які використовують нестандартні моделі розрахунків, рекомендованим рішенням залишається звернення за власним індивідуальним тлумаченням, що забезпечує повний правовий захист.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 25 липня 2026 року.
Автор/редактор серії:
