Що таке твір мистецтва?

Закон від 4 лютого 1994 року про авторське право та суміжні права (далі — Закон про авторське право або Закон) не використовує термін «працевлаштований твір» і не надає юридичного визначення цього терміна. Зазвичай вважається, що працівник створює твір у рамках своїх трудових обов’язків.

Яке положення Закону про авторське право застосовується?

Питання творів, що належать працівникам, регулюється статтею 12 Закону про авторське право. Однак це положення застосовується лише тоді, коли сторони правовідносин – працівник і роботодавець – не передбачають іншого положення у своєму трудовому договорі щодо розподілу авторських прав.

Таким чином, положення авторського права дозволяють вільне регулювання авторських відносин у трудових договорах. Договірні положення можуть бути ідентичними змісту вищезазначеного положення або можуть бути змінені шляхом його розширення чи звуження. Звичайно, будь-які зміни не повинні суперечити імперативним нормам законодавства.

Що гарантує стаття 12 Закону про авторське право і кому?

Відповідно до статті 12, розділу 1 Закону про авторське право, якщо Законом або трудовим договором не передбачено інше, роботодавець набуває авторського права на твір, створений працівником у рамках виконання обов'язків, що виникають з трудових відносин.

Набуття цих прав відбувається після прийняття роботи роботодавцем. Положення не уточнює форму, в якій це має відбуватися. У юридичній літературі існують дві точки зору: перша вказує на те, що акт прийняття роботи повинен мати форму заяви про наміри, друга, оскаржуючи цю позицію, розглядає її як автономну структуру, а не як заяву про наміри. Остання видається більш точною, оскільки дозволяє виконувати дію не лише роботодавцем, а й безпосередніми керівниками працівника, які не завжди мають повноваження представляти роботодавця.* Після прийняття роботи авторське право, яке спочатку належало працівнику, переходить до роботодавця.

Ці права набуваються «в межах, що випливають з мети трудового договору та спільного наміру сторін». Що це означає? У цьому розділі положення вказується обсяг передачі авторського права роботодавцю. Невизначення сфер використання в договорі не призводить до передачі всіх прав на використання твору працівника роботодавцю***. Роботодавець набуває лише тих прав, які погоджені сторонами договору. Однак, якщо сторони не врегулювали ці питання, зазначені критерії – мета договору та спільний намір – дозволять визначити сфери використання.

Обов'язок розподіляти роботу працівника.

Роботодавець зобов'язаний розповсюджувати твір працівника лише за умови, що сторони у трудовому договорі домовилися про те, що створений працівником твір призначений для розповсюдження. У статті 12, розділі 2 Закону законодавець визначає термін, до якого роботодавець повинен розпочати розповсюдження; цей термін становить два роки та починається з дати прийняття твору.

Якщо цей встановлений законом дворічний термін закінчується, а роботодавець не виконує зобов'язання, творець має право встановити роботодавцю додатковий відповідний термін для поширення твору. Ця дія має бути зроблена у письмовій формі. Невиконання зобов'язання протягом цього терміну призводить до того, що права, набуті роботодавцем, разом із правом власності на об'єкт, на якому зафіксовано твір, повертаються до творця.

Положення статті 12, розділу 2 Закону також є відносно обов'язковими. Отже, сторони трудових відносин можуть по-різному регулювати ці питання у своїх договорах. Або ж вони можуть обмежитися визначенням іншого терміну для роботодавця щодо початку поширення твору, ніж той, що передбачений Законом.

Що слід пам'ятати під час оформлення трудового договору?

Під час укладання трудового договору, щоб уникнути будь-яких сумнівів щодо прав кожної сторони, варто пам'ятати наступне:

• детальне визначення обов'язків працівника в договорі,
• зазначення всіх сфер експлуатації, в яких роботодавець використовуватиме твір,
• визначення умов та форми прийняття роботи роботодавцем.

З точки зору роботодавця, також важливо, щоб робочі наряди не виходили за рамки обов'язків працівника, описаних у трудовому договорі. Це важливо пам'ятати, щоб уникнути будь-яких сумнівів щодо того, чи маємо ми справу з роботою, виконаною самими працівниками.

Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.

|