Роками авіакомпанії часто використовували один аргумент, коли пасажир вимагає компенсації за затримку рейсу: «Це не наша вина, так вирішила авіадиспетчерська служба». На практиці цього пояснення часто було достатньо, щоб перевізник уникнув виплати компенсації згідно з Регламентом ЄС № 261/2004. Однак остання думка Генерального адвоката Суду ЄС Рімвідаса Норкуса, винесена 10 вересня 2026 року у справі C‑108/26 RX, може суттєво змінити це – і на користь мандрівників.
Відправна точка: право на компенсацію та «надзвичайні обставини»
Регламент (ЄС) № 261/2004 Європейського Парламенту та Ради від 11 лютого 2004 року надає пасажирам право на фіксовану компенсацію у разі скасування рейсу або тривалої затримки прибуття. Розмір компенсації залежить від дальності польоту (стаття 7 Регламенту). Однак перевізник може бути звільнений від цього зобов'язання згідно зі статтею 5(3) Регламенту, якщо він доведе, що затримка була спричинена «надзвичайними обставинами», яких не можна було уникнути навіть за вжиття всіх розумних заходів.
Згідно з усталеною практикою Суду ЄС, подія повинна відповідати двом сукупним вимогам: по-перше, вона не повинна – за своєю природою чи походженням – бути невід’ємною частиною звичайного здійснення діяльності перевізника; по-друге, вона повинна бути поза межами ефективного контролю перевізника. Проблема полягає в тому, що ця концепція іноді використовується неправильно.
Справа, яка спричинила суперечку: переліт Ізмір-Варшава
25 липня 2023 року пасажирка рейсу LO 6110 з Ізміра до Варшави прибула до пункту призначення із затримкою понад три години (запланований виліт о 18:20 UTC, фактичний час 21:40 UTC; посадка із затримкою понад три години). Перевізник пояснив це тим, що той самий літак раніше виконував рейс LO 6111 за маршрутом Катовіце-Ізмір, виліт якого був затриманий авіадиспетчерською службою через обмеження повітряного простору над Угорщиною та Румунією через погані погодні умови. Крім того, після приземлення літака в Ізмірі було виявлено технічну несправність, ремонт якої зайняв понад дві години.
Пасажирка передала свою позовну заяву до агентства з стягнення боргів, яке подало позов проти перевізника про компенсацію у розмірі 400 євро. Районний суд столичного міста Варшави, розглядаючи справу, поставив під сумнів, чи будь-яке рішення органів управління повітряним рухом – незалежно від причини чи тривалості – може автоматично вважатися «надзвичайною обставиною». Він направив чотири питання до Генерального суду Європейського Союзу для ухвалення попереднього рішення.
Січневе рішення Суду ЄС: вигідне для перевізників
21 січня 2026 року Генеральний суд Європейського Союзу виніс рішення у справі, в якому постановив, що рішення щодо управління повітряним рухом може вважатися «надзвичайною обставиною» незалежно від причини, яка його виправдовує, за умови, що воно перебуває поза межами ефективного контролю перевізника, і перевізник не сприяв цьому, а також незалежно від тривалості спричиненої затримки. Важливо, що, на думку Суду, така обставина може стосуватися не лише відповідного рейсу, але й попереднього рейсу, виконаного тим самим літаком у рамках тієї ж ротації, — достатнім був прямий причинно-наслідковий зв’язок між рішенням та подальшою затримкою.
Це рішення було вигідним, перш за все, для авіакомпаній. На практиці це означало, що сама лише згадка про рішення диспетчерської вежі — без глибшого аналізу фактичних причин його прийняття — могла бути достатньою для звільнення перевізника від відповідальності.
Висновок Генерального адвоката
У вересні 2026 року Генеральний адвокат Рімвідас Норкус зайняв позицію, відмінну від тієї, яку раніше представив Генеральний суд ЄС. На його думку, оскаржуване рішення неправильно визначило адміністративне рішення управління повітряним рухом як єдину причину затримки, ігноруючи фактичні причини, що стояли за нею. Замість того, щоб розглянути фактичну ситуацію (наприклад, погодні умови), Генеральний суд зосередився лише на тому факті, що рішення було видано зовнішнім органом. Генеральний адвокат також зазначив, що Генеральний суд розмив різницю між двома сукупними умовами з практики Суду ЄС та надав недостатнього значення причині, що лежить в основі рішення. Він дійшов висновку, що такий підхід підриває єдність та узгодженість застосування права ЄС, і запропонував Суду дві важливі тези.
По-перше, саме рішення авіадиспетчерської служби не може автоматично вважатися «надзвичайною обставиною». Національний суд повинен розглядати в кожному конкретному випадку, що насправді стало його основою – чи то були екстремальні, непередбачувані погодні умови чи ризик для безпеки, чи, радше, звичайні експлуатаційні обмеження, перевантаженість повітряного простору чи рутинні процедури, що є частиною звичайних ризиків ведення авіаційної діяльності.
По-друге, перевізник все ще зможе покладатися на рішення диспетчерської служби повітряного руху щодо попереднього рейсу в тому ж ротації того самого літака, але лише якщо воно ґрунтувалося на справжній надзвичайній обставині та існував прямий причинно-наслідковий зв'язок між нею та затримкою наступного рейсу.
Висновок Генерального адвоката не є обов'язковим для Суду, але на практиці судді Суду ЄС дуже часто дотримуються такої рекомендації, що надає їй значної ваги вже на поточному етапі провадження.
Що це насправді означає для пасажирів?
Якщо Суд ЄС погодиться з позицією Генерального адвоката, авіакомпанії втратять зручний аргумент про винесення «рішення щодо управління повітряним рухом». Ключовим висновком буде:
- яка була фактична причина рішення диспетчерів – чи це справді було непередбачуване явище, яке виходило за межі звичайної діяльності перевізника,
- чи існував прямий причинно-наслідковий зв'язок між цією причиною та конкретною затримкою, за яку пасажир вимагає компенсації.
В результаті:
- якщо рішення авіадиспетчера було прийнято внаслідок раптових, екстремальних погодних явищ або реальної загрози безпеці – перевізник все одно буде звільнений від відповідальності,
- Однак, якщо це сталося внаслідок звичайного перевантаження повітряного простору, стандартних операційних процедур або затримок, раніше спричинених самою авіакомпанією, пасажир матиме право на компенсацію.
Авіакомпанія більше не зможе просто посилатися на «рішення диспетчерської служби». Вона повинна буде детально продемонструвати походження цього рішення та те, що вона дійсно не мала на нього впливу. Тягар доказування, відповідно до усталеної судової практики щодо Регламенту 261/2004, все ще лежить на перевізнику.
Що це означає для людей, яким вже відмовили?
Якщо вашу вимогу про компенсацію за затриманий або скасований рейс було відхилено на підставі «рішення авіадиспетчерської служби» — без надання будь-якої фактичної причини — варто переглянути це питання. Рішення Суду ЄС у справі C‑108/26 RX, якщо воно відповідатиме думці Генерального адвоката, може прокласти шлях для успішного оскарження такої відмови, зокрема у справах, що стосуються ротації того самого літака на попередніх ділянках маршруту.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Закон чинний станом на 15 вересня 2026 року.
Автор / Редактор серії:
