Особа, чия репутація постраждала від матеріалів, опублікованих на YouTube, зазвичай стикається з тією ж практичною проблемою. Судові процеси для захисту особистих прав тривають місяцями, а іноді й роками, поки матеріал залишається доступним, індексованим пошуковими системами та постійно розширює свою сферу застосування. Рішення, винесене через два роки, має юридичну силу, але рідко скасовує наслідки, що виникли в перші тижні після публікації. Ця розбіжність юридичного та медійного часу означає, що інструменти, доступні на самій платформі, перестали бути додатковим рішенням і часто стали першим, найефективнішим засобом реагування.
Один із них, який досі недооцінюється на практиці, — це скарга про наклеп, що подається безпосередньо до YouTube через юридичне повідомлення. Це швидкий та напрочуд ефективний інструмент.
Два окремих канали звітності
Основна помилка, якої припускаються ті, на кого впливає публікація, полягає у неправильному підході. YouTube використовує два паралельні, незалежні режими реагування на контент.
Перший спосіб – повідомити про порушення Правил спільноти, доступних під кожним відео. У цьому випадку оцінюється лише відповідність матеріалу внутрішнім правилам платформи, а потім звіт надсилається на автоматизовану модерацію. Матеріал, який містить неправдиві твердження фактів, але не містить мови ворожнечі, домагань чи графічного контенту, зазвичай не проходить цей тест. Звіт відхиляється, а відповідна особа – часто помилково – вважає, що позасудові засоби правового захисту вичерпано.
Другий метод – це повідомлення з юридичних причин, яке подається через спеціальну юридичну форму з вибором країни, до законодавства якої стосується звинувачення. Така форма доступна для Польщі, що є надзвичайно важливим: платформа розглядає справу на основі польських стандартів захисту честі та доброго імені, а не принципів, виведених з американського законодавства, які є значно менш сприятливими для обвинуваченого. У країнах, які не входять до списку, YouTube зазвичай відмовляється видаляти матеріали виключно на підставі звинувачення у наклепі та передає заявника до суду.
Правова підстава для заяви
Цей тип скарги не є лише правом згідно з Умовами надання послуг. З 17 лютого 2024 року Регламент (ЄС) 2022/2065 Європейського Парламенту та Ради – Закон про цифрові послуги (DSA) – повністю застосовується, і YouTube, як дуже велика онлайн-платформа, підпадає під його дію.
Стаття 16 Закону про інформаційні технології (DSA) вимагає від постачальників послуг хостингу підтримувати механізми для повідомлення про контент, який вважається незаконним, та визначає елементи, які має містити звіт: пояснення причин, чому контент є незаконним, точне зазначення його місцезнаходження (URL-адреса), дані сторони, яка повідомляє, та твердження про точність звіту. Наслідки є суттєвими – звіт, який відповідає цим вимогам, встановлює фактичну обізнаність платформи про контент, що безпосередньо впливає на обсяг її звільнення від відповідальності згідно зі статтею 6 DSA. Іншими словами, належним чином підготовлений звіт передає юридичний ризик подальшого розміщення матеріалу платформі. Саме цей механізм, а не добра воля модератора, є справжнім джерелом ефективності скарги.
У Польщі стаття 14 Закону про надання електронних послуг діє паралельно, ґрунтуючись на концепції офіційного повідомлення або достовірної інформації про незаконний характер даних. Робота над законом про адаптацію польського законодавства до Закону про цифрові послуги (DSA), який призначає Голову Управління електронних комунікацій координатором цифрових послуг, ще не завершена – після вето Президента у січні 2026 року законопроект був розділений і залишається в законодавчому процесі. Однак відсутність національних нормативних актів не обмежує застосування самого регламенту, який має пряму дію.
Ефективність визначається виправданням, а не відчуттям несправедливості
Досвід роботи з справами, які ми розглядали, призводить до висновку, який ідеально відображає суть цього інструменту: скарга, яка не має чіткого визначення та документування, на практиці не існує. Платформа не оцінює загальне враження, тон чи несприятливий характер матеріалу. Оцінюються лише твердження, які сторона, що подає скаргу, змогла точно визначити та оскаржити.
Отже, для успішного повідомлення необхідно надати конкретну URL-адресу з точною міткою часу, цитувати точне формулювання відповідного твердження, продемонструвати, що воно є перевіреним фактичним твердженням, а потім пояснити, чому твердження є хибним — в ідеалі, посилаючись на документи, рішення, дані реєстру або інші перевірені джерела. Також необхідно продемонструвати можливість ідентифікації особи, яка повідомляє, та описати шкоду, завдану її репутації.
Найпоширенішою причиною відхилення скарги є нездатність розрізнити фактичні твердження від суджень. Критичні думки, гіперболи, сатира чи журналістські коментарі не підлягають видаленню, навіть якщо вони є образливими. Робота юриста тут передбачає те, чого не може досягти форма: виокремлення фактичних фрагментів з усього матеріалу та побудова навколо них аргументу. Скарга, яка визнає весь фільм «оманливим», має невеликі шанси на успіх. Скарга, яка містить чотири твердження разом із контраргументами для кожного, має реальні шанси.
Можливі рішення та їх фактичний обсяг
Скарга може призвести до видалення матеріалу, блокування доступу до нього в певній країні або відхилення скарги. У випадках, що ґрунтуються на внутрішньому законодавстві, найпоширенішим рішенням є територіальне блокування — відео більше не доступне для користувачів з IP-адресами в Польщі, але залишається доступним для перегляду за межами Польщі.
Таке вирішення іноді називають частковим вирішенням, але на практиці воно зазвичай досягає мети особи. Матеріал зникає з польських результатів пошуку та рекомендацій, втрачає здатність поширюватися далі в національних ЗМІ, а його вплив на професійне та ділове середовище особи, яка повідомляє, переривається. Водночас важливо пам’ятати про обмеження: контент не видаляється; він залишається доступним за допомогою інструментів маскування місцезнаходження та може бути відтворений на інших вебсайтах. Скарга обмежує її охоплення та не виключає публікації.
Варто зазначити, що цей механізм працює швидко. В одній гучній справі 2026 року, що стосувалася матеріалів про відомого інтернет-розробника, блокування для польських користувачів було запроваджено менш ніж через тиждень після подання скарги — терміни, які не мають аналогів у жодному судовому провадженні.
Ризики, які слід врахувати перед поданням скарги
Юридичний звіт не є нейтральним кроком. Автора матеріалу інформують про звіт і надають доступ до даних доповідача та змісту звинувачень. Копію запиту також можна переслати до Lumen, незалежної бази даних, яка публікує запити на видалення контенту, без зазначення контактної інформації доповідача.
Це означає, що сама скарга може стати предметом публікації. На практиці інтернет-творці все частіше публікують отримані повідомлення, представляючи їх як спробу цензури, що в крайніх випадках призводить до збільшення охоплення матеріалу, який мав бути обмежений. Тому рішенню про використання цього інструменту має передувати аналіз комунікаційної ситуації клієнта, а не виключно правова оцінка контенту.
Ризик також поширюється на заявника. Звіт має бути поданий добросовісно, а Закон про інформаційні технології (DSA) передбачає можливість призупинення обробки звітів від організацій, які неодноразово подають явно необґрунтовані звіти. Навмисно нечесний звіт, спрямований на блокування правдивого матеріалу, також може бути підставою для незалежних претензій автора.
Апеляція та подальші кроки
Рішення платформи не вирішує справу. Автор матеріалу може подати апеляцію через внутрішню систему розгляду скарг (стаття 20 Закону про інформаційні технології), яку він використовує на практиці та яка іноді призводить до відновлення контенту. Аналогічне право має скаржник, чию скаргу відхилено.
Більш далекосяжним заходом є передача спору до сертифікованого органу позасудового врегулювання спорів відповідно до статті 21 Закону про цифрові послуги (DSA). Хоча рішення таких органів формально не є обов'язковими для виконання на платформі, їхнє практичне значення значно більше, ніж можна було б припустити з їхнього необов'язкового характеру. Також можна подати скаргу Координатору цифрових послуг.
Скарги та судові позови
Скарга на YouTube не замінює судового розгляду та не повинна розглядатися як така. Вона не призводить до вибачень, компенсації чи визначення незаконності порушення. Її мета — обмежити вплив публікації, поки засоби правового захисту залишаються неефективними.
Ці інструменти добре доповнюють один одного. Рішення про видачу судової заборони, виданої відповідно до статті 730 та статті 755 § 1 Цивільного процесуального кодексу, є незрівнянно сильнішим аргументом проти платформи, ніж саме повідомлення, хоча у справах проти соціальних мереж необхідно враховувати обмеження, що випливає зі статті 755 § 2 Цивільного процесуального кодексу. І навпаки, задоволена скарга може бути корисним елементом аргументації в наступних цивільних провадженнях або в провадженнях за статтею 212 Кримінального кодексу як обставина, що підтверджує, що твердження мало фактичний характер і підлягало зовнішній перевірці.
Зрештою, варто пам’ятати, що наклеп не завжди є оптимальною підставою для скарги. Матеріали, що розкривають персональні дані, зображення або адресу проживання, можна ефективніше оскаржити через скаргу про порушення конфіденційності, матеріали, що являють собою організовану кампанію, – через скаргу про домагання, а матеріали, що використовують записи інших людей, – через закон про авторське право. Вибір відповідної процедури може бути важливішим для вирішення, ніж сам зміст обґрунтування.
Короткий зміст
Скарга на наклеп на YouTube – це реальний, швидкий і, всупереч поширеній думці, ефективний інструмент, за умови його належного оформлення. Однак це не форма, яку потрібно просто заповнити. Рішення приймається виключно на основі того, що заявник зміг точно визначити, виділити та довести.
Як і в інших сферах, де результат визначається якістю документації, тут застосовується той самий принцип: порушення, яке не було продемонстровано конкретним та перевіреним чином з точки зору суб'єкта, який розглядає звіт, просто не мало місця.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією
Правовий статус станом на 2 вересня 2026 року.
Автор:
Редактор серії:
