Відповідно до статті 11 Закону про банкрутство, боржник вважається неплатоспроможним, якщо він втратив здатність виконувати свої належні фінансові зобов'язання. Затримка понад три місяці є презумпцією втрати платоспроможності.
У випадку юридичних осіб (наприклад, товариств з обмеженою відповідальністю або акціонерних товариств) неплатоспроможність також може настати, коли зобов'язання перевищують вартість активів компанії протягом періоду, що перевищує двадцять чотири місяці.
Член правління зобов'язаний негайно подати заяву про банкрутство.
Відповідно до статті 21, розділу 1 Закону про банкрутство, член правління має 30 днів з дати настання стану неплатоспроможності,.
Відповідно до статті 586 Кодексу про комерційні товариства: особа, яка є членом правління товариства з капіталом і своєчасно не подає заяву про банкрутство, підлягає штрафу, обмеженню волі або позбавленню волі на строк до одного року.
Строк вчинення правопорушення, передбаченого статтею 586 Кодексу про , починається з першого дня після закінчення тридцятиденного строку з моменту виникнення умов, що виправдовують банкрутство товариства відповідно до положень, і закінчується датою подання заяви про визнання товариства банкрутом, припиненням дії умов, що виправдовують банкрутство товариства, або втратою винним статусу особи, зобов'язаної подати таку заяву.
Для того, щоб це було встановлено, необхідно не лише встановити обставину, що обґрунтовує порушення справи про банкрутство, але й встановити усвідомлення винним настання цієї обставини.
Для існування правопорушення, передбаченого статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, мотивація винного щодо несвоєчасного подання заяви про банкрутство не має значення.
Якщо причини, з яких член правління має зволікання з прийняттям рішення про банкрутство, навіть якщо вони є сумнівними, ґрунтуються на доказах, які важко перевірити на даний момент, його можуть звільнити від кримінальної відповідальності або зменшити ступінь його вини.
Правопорушення, передбачене статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, може бути вчинене лише навмисно, з прямим або остаточним умислом. Діяння з остаточним умислом може бути приписане винному, коли, знаючи про розкриття причин банкрутства, винний не виконав обов'язку подати заяву про банкрутство, сподіваючись на покращення фінансового становища боржника, та розрахував ризик подолання несприятливої економічної ситуації на можливість пропуску строку подання заяви про банкрутство.
Слід пам’ятати, що ні шкода, ні реальний та конкретний ризик такої шкоди внаслідок поведінки винного не перелічені як елементи складу правопорушення згідно зі статтею 586 Кодексу про комерційні товариства (це формальне правопорушення без наслідків). Тому зазначення того, що внаслідок неподання заяви про банкрутство шкоди не виникло, не може фактично звільнити винного від відповідальності за діяння. Однак відсутність шкоди може вплинути на оцінку ступеня суспільної шкоди діяння.
Зобов'язання подавати заяву про банкрутство виконується лише за умови належного подання заяви до суду з питань банкрутства у встановлені терміни. Якщо подано заяву, яка не відповідає вимогам законодавства про банкрутство або неналежним чином оплачена, і тому повертається без вимоги до боржника доплатити або сплатити борг (стаття 28, частина 1 Закону про банкрутство), боржник слід вважати таким, що не подав заяву про банкрутство, що передбачає кримінальну відповідальність згідно зі статтею 586 Кодексу про господарські товариства.
Строк давності за правопорушення, передбачене статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, що карається позбавленням волі на строк до одного року, становить 5 років (ст. 101 § 1 п. 4 Кримінального кодексу). Згідно з законодавством, цей строк продовжується у разі порушення провадження у справі (in rem) ще на 10 років (ст. 102 Кримінального кодексу).
Засудження за правопорушення, передбачене статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, не перешкоджає особі обіймати посаду члена правління, оскільки це правопорушення не включено до переліку правопорушень, перелічених у статті 18 § 2 Кодексу про комерційні товариства.
Найважливіша судова практика:
- Для існування правопорушення, передбаченого статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, мотивація правопорушника щодо несвоєчасного подання заяви про банкрутство не має значення. (Рішення Познанського апеляційного суду від 14 квітня 2016 року, II AKa 12/16, LEX № 2394875)
- Ні шкода в результаті поведінки правопорушника, ні реальний та конкретний ризик такої шкоди внаслідок поведінки правопорушника не були перелічені як ознаки правопорушення за статтею 586 Кодексу про комерційні товариства (Постанова Верховного Суду від 8 січня 2013 року, III KK 117/12, OSNKW 2013, № 3, пункт 25)
- Правопорушення, передбачене статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, є правопорушенням постійного характеру. Строк вчинення правопорушення, передбаченого статтею 586 Кодексу про комерційні товариства, починається з першого дня після закінчення строку з моменту виникнення умов, що виправдовують банкрутство товариства відповідно до нормативних актів, та закінчується днем подання зобов'язаною стороною заяви про банкрутство, припинення існування умов, що виправдовують банкрутство товариства, або втрата винним статусу особи, зобов'язаної подавати таку заяву. (Постанова Верховного Суду від 25 березня 2010 року, IV KK 315/09, OSNKW 2010, № 8, пункт 67)
- Дія з кінцевим умислом може бути приписана винному, коли, знаючи про розкриття причин банкрутства, він не виконав обов'язку щодо повідомлення, розраховуючи на покращення фінансового стану боржника, та розрахував можливість пропуску строку повідомлення про банкрутство на ризик подолання несприятливої економічної ситуації (рішення Верховного Суду від 23 листопада 2016 року, III KK 225/16, LEX № 2177092)
- Використання дієслова «nie raport» у недоконаній формі у статті 586 Кодексу про комерційні товариства свідчить про те, що наміром законодавця було криміналізувати поведінку протягом усього періоду, протягом якого існують підстави для подання заяви про банкрутство. Мотивація правопорушника щодо несвоєчасного подання заяви про банкрутство не має значення для існування правопорушення, передбаченого статтею 586 Кодексу про комерційні товариства (рішення Регіонального суду в Любліні від 28 квітня 2015 року, II AKa 45/15, LEX № 1711725)
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 16 квітня 2025 року.
автор:
Будьте першими, хто отримає наші статті та юридичні сповіщення прямо у вашу поштову скриньку! Підпишіться на нашу розсилку, перейшовши за посиланням, або зв’яжіться з нами за адресою social@kglegal.pl,щоб персоналізувати свій контент.
