Багато підприємців стикалися з ситуацією, коли підрядника оголошують банкрутом. Більше того, на практиці виникають ситуації, коли неплатоспроможні підрядники підлягають остаточному рішенню, наприклад, за правопорушення, зазначене у статті 300 та наступних. Боржники, які прагнуть звільнитися від своїх зобов'язань, включаючи ті, що випливають з остаточного рішення, вирішують подати заяву про особисте банкрутство.
Нормативні акти, що регулюють особисте банкрутство, не забороняють особі, засудженій за злочин, подавати чинну заяву про особисте банкрутство. В результаті внесення змін до Закону про банкрутство 2020 року («Закон про банкрутство»), суди з питань банкрутства більше не розглядають – на етапі видання рішення про банкрутство – чи була неплатоспроможність боржника спричинена його власною виною чи грубою недбалістю (це оцінюється на етапі складання плану погашення).
Однак, банкрут повинен знати, що якщо проти нього/неї винесено остаточне рішення, яким суд зобов'язує банкрута/банкрутку сплатити:
- штрафи, накладені судом;
- штраф або грошова вигода, призначені судом як каральний захід або захід, пов'язаний з умовним покаранням для винного;
- відшкодування шкоди, завданої злочином або правопорушенням, підтвердженого остаточним рішенням суду,
тоді, відповідно до пункту 2 статті 491(21) Закону про податки, вони не підлягатимуть скасуванню.
Вищезазначене обмеження є винятком із загального правила, що застосовується у справах про банкрутство фізичних осіб, тобто правила, яке дозволяє банкруту списати зобов'язання, не виконані у справі про банкрутство.
З точки зору кредиторів банкрута, які мають право пред'являти вимоги за остаточним обвинувальним вироком, важливо, щоб, незважаючи на оголошення боржника банкрутом, їхня вимога не підлягала списанню.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 22 серпня 2023 року.
автор:
