Пані та панове, у сьогоднішній статті із серії «Вівторкові ранки для фахівців з будівництва» ми пояснимо, що таке спільна власність, її види та як її можна встановити. Це початок серії статей про спільну власність.
Насамперед слід зазначити, що спільна власність – це особлива форма власності, за якої одна річ одночасно належить кільком особам, права яких, в принципі, рівні (див. рішення Верховного Суду від 17 жовтня 2003 року, справа IV CK 115/02). Таким чином, положення про право власності безпосередньо застосовуються до спільної власності.
Згідно зі статтею 195 Цивільного кодексу, лише нерухоме майно (рухоме або нерухоме) може бути спільною власністю . Однак, постійне користування (що є спільним користуванням) або оренда (спільна оренда) не можуть бути спільною власністю. Хоча вищезазначені форми не є спільною власністю, положення про спільну власність у Цивільному кодексі застосовуються до них за аналогією. Спільна власність характеризується такими ознаками: єдність майна (речі), наявність кількох суб'єктів (власників) та неподільність спільного права.
Першою характеристикою спільної власності є єдність спільно належаного майна. Це означає, що предметом спільної власності буде окремий, конкретний рухомий або нерухомий предмет. Отже, предметом спільної власності буде не сукупність предметів, як-от колекція книг або стадо сільськогосподарських тварин (а лише кожен окремий предмет, тобто кожна книга та кожен кінь).
Множинність суб'єктів господарювання не повинна викликати жодних сумнівів, оскільки ця характеристика просто означає, що для того, щоб спільна власність вважалася спільною, має бути щонайменше два співвласники. Максимально можлива кількість не обмежена.
Неподільність спільного права означає, що кожен співвласник має ті ж права щодо майна, що й інші співвласники. Отже, кожен співвласник може здійснювати свої права одночасно та щодо всього майна. Хоча правда, що в комерційних операціях ми стикаємося з поділом майна для користування (division quoad usum), який найчастіше здійснюється шляхом угоди, такий поділ не впливає на саму природу права спільної власності, яке просто визначає спосіб, у який це право здійснюється окремими співвласниками. Спільна власність поділяється на:
a. Часткова спільна власність, що характеризується тим, що кожен співвласник має визначену частку у власності майна, якою він може розпоряджатися на свій розсуд (наприклад, продати або подарувати третій особі). У практиці нашої юридичної фірми ми найчастіше маємо справу зі спільною власністю на землю або спільне майно. У випадку спільного майна, крім загальних положень Цивільного кодексу, також застосовуватимуться положення Закону від 24 червня 1994 року про власність на приміщення, який, серед іншого, регулює спільну власність на спільні частини майна всіма власниками приміщень у даному об'єкті.
b. Спільна сумісна власність– це неподільне право спільної власності, яке виникає лише у зв'язку з певними базовими відносинами, наприклад, активи, що входять до складу активів партнерів у цивільному партнерстві, або активи, що входять до складу спільного майна подружжя. Цей тип спільної власності характеризується, зокрема, нездатністю одного співвласника розпоряджатися активом. Тому, наприклад, у випадку продажу активу, потрібна згода всіх співвласників, і ніхто не може просто продати свою частку.
Спільну власність можна набути кількома способами. Найпоширенішими джерелами спільної власності є:
а. в результаті юридичних дій, наприклад, укладення договору (наприклад, купівлі-продажу чи дарування) або шляхом подання односторонньої заяви волі,
b. в силу закону, зокрема відповідно до Цивільного кодексу та Закону від 24 червня 1994 року про власність на приміщення. Найпоширенішими юридичними подіями, що створюють спільну власність в силу закону, є створення часткової спільної власності в результаті набуття спадщини кількома спадкоємцями (спадщина) та створення спільної сумісної власності у зв'язку з укладенням шлюбу, що призводить до створення встановленого законом подружнього спільного майна,
c. в результаті судового рішення установчого характеру, наприклад, рішення про присудження права власності на нерухоме майно в ході виконавчого провадження, коли нерухоме майно було придбано кількома особами на аукціоні.
Підсумовуючи, спільна власність – це особлива форма речового права, яка, залежно від свого походження, може приймати різні форми. Вона користується тими ж гарантіями (з деякими відмінностями, які ми обговоримо в наступних статтях), що й речове право. Однак це також означає, що співвласники несуть ті ж зобов'язання, що й власники.
У наступній статті ми окреслимо права та обов'язки співвласників нерухомості, включаючи права власників щодо інших співвласників та права та обов'язки щодо третіх осіб, зокрема органів державного управління.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 21 листопада 2023 року.
автори:
