У попередніх статтях ми намагалися звернути увагу на важливі питання в контексті оплати праці – перш за все, коли працівник має на неї право, а коли у разі неналежного виконання роботи роботодавець може не виплатити йому цю винагороду.
У сьогоднішній статті ми обговоримо питання захисту винагороди за працю в частині відмови від права на винагороду, дату її виплати, а також форми та способи її виплати, а також питання її відрахувань.
Чи можна відмовитися від винагороди?
Винагорода є джерелом доходу для працівника та членів його сім'ї, тому відмова від права на неї була б дією на шкоду працівнику.
Сфера застосування заборони на відмову від винагороди може бути сумнівною. Цікаво, що заборона не поширюється на виплати, гарантовані трудовим договором, які не ґрунтуються на положеннях трудового законодавства та не є винагородою за працю чи не виконують аналогічної функції, такі як компенсація, що виплачується члену правління компанії у разі його звільнення з наглядової ради або закінчення терміну його повноважень на посаді члена правління, або вимога про стягнення відсотків за невиплачену винагороду.
Цікавим питанням є укладення угоди про модифікацію, тобто подання працівником заяви про наміри, в якій він погоджується на зменшення своєї винагороди. Судова практика вказує на те, що це, безумовно, допустимо, якщо працівник не відмовляється від права на винагороду.
Фіксована дата виплати заробітної плати
Ще одним елементом захисту заробітної плати є вимога встановити фіксовану дату виплати заздалегідь. Заробітна плата – це періодична виплата, яка зазвичай розраховується та виплачується працівнику раз на місяць. Однак це максимальний період, тобто його цілком допустимо скоротити, наприклад, до тижня. Скорочення періоду жодним чином не шкодить інтересам працівника; насправді, деякі працівники надають перевагу такому способу отримання своєї заробітної плати.
Важливо пам’ятати, що встановлення дати виплати заробітної плати зазвичай передбачає не календарну дату, а конкретний день наступного місяця, коли має бути здійснена виплата. Якщо ця дата, наприклад, 10-те число місяця, припадає на неробочий день, наприклад, неділю, то виплата заробітної плати припадає на попередній день, який у нашому випадку є п’ятницею.
У яких випадках можуть відбуватися відрахування із заробітної плати?
До відрахувань із заробітної плати належать, серед іншого, суми, стягнуті за виконавчими документами на аліменти, аванси готівкою та штрафи. Відрахування застосовуються до всіх складових заробітної плати – фіксованих та змінних, що виплачуються щомісяця або через інші проміжки часу, у грошовій або натуральній формі. Однак інші виплати, пов’язані з роботою, такі як премії за річницю або грошові еквіваленти за невикористану відпустку, можуть викликати сумніви. Це питання було вирішено Верховним Судом, який однозначно постановив, що додаткові виплати не захищені від відрахувань.
Слід також наголосити, що положення Трудового кодексу визначають закритий перелік титулів, які можуть бути підставою для відрахувань. Тому, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, роботодавець не може утримувати інші належні суми без згоди працівника (рішення Верховного Суду від 11 червня 1980 року, I PR 43/80, Legalis).
Ці положення також передбачають порядок та межі відрахувань, і тому, перш за все, відрахуванню підлягають зобов'язання публічного права та платежі, здійснені до плану капіталу працівників, а потім, послідовно, суми, стягнуті на підставі виконавчих документів для погашення зобов'язань за аліментами, суми для погашення інших виплат, грошові аванси, надані працівнику, і, нарешті, фінансові штрафи.
Суми, звільнені від відрахувань
Положення Трудового кодексу додатково обмежують розмір відрахувань для певних видів робіт, що дозволяють відрахування, у формі сум, що не підлягають відрахуванню, тобто суми, яка повинна залишатися підлягаючою виплаті працівнику після здійснення відрахувань. Це положення відображає функцію винагороди, яка полягає в тому, щоб служити джерелом підтримки працівника та його сім'ї. Цікаво, що сума, що не підлягає відрахуванню, не встановлена для відрахувань, що здійснюються на виплату аліментів, що слід розуміти як вираз принципу, що спочатку задовольняє екзистенційні потреби тих, хто має право на ці виплати, а вже потім сам працівник.
Отже, розмір винагороди за роботу, що звільняється від відрахувань, становить:
- мінімальна заробітна плата – у разі відрахування сум, стягнутих за виконавчими документами, для покриття боргів, крім аліментів;
- 75% цієї мінімальної заробітної плати після вирахування грошових авансів працівнику
- 90% мінімальної заробітної плати після вирахування штрафів.
Це положення забезпечує мінімальний рівень життя для працівника, який має зобов'язання згідно з вищезазначеними положеннями.
Короткий зміст
Ключовим елементом у розумінні захисту заробітної плати є визнання її функції підтримки, яка встановлює, що заробітна плата є джерелом доходу для працівника та його сім'ї. Тому нормативні акти конкретно та категорично захищають право працівника на винагороду, або забороняючи відмови від прав, або встановлюючи конкретні обмеження на відрахування із заробітної плати. Однак, як видно, навіть такі суворі правила можуть мати винятки, тому вкрай важливо мати базове розуміння цієї сфери.
Щоб отримати додаткову інформацію про винагороду (та багато іншого!), зверніться до нашого офісу.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 14 грудня 2023 року.
автор/редактор серії:
