Діяльність викривачів, осіб, які виявляли та повідомляли про будь-які ознаки порушень в організаціях, можна простежити з давніх часів. Звичайно, це не був юридично врегульований інститут, але з V століття до нашої ери практика надання владі інформації про крадіжки, інші злочини та недоречні соціальні явища вже була поширеною в Афінах. З часом ці особи отримали назву підлабузників і почали професійно повідомляти, отримуючи значний дохід. Потім, у Середньовіччі, розпочалася інтенсивна боротьба з корупцією, і був створений інститут qui tam, особи, яка переслідувала злочинців як заради особистої вигоди, так і заради вигоди короля. В обмін на інформування влади останні отримували винагороду з коштів, вилучених у зв'язку з неналежною діяльністю особи. Положення викривачів систематично розглядалося лише у VII столітті у Сполучених Штатах, де їх винагороджували з частини штрафу, накладеного на шахраїв. Першими відомими викривачами були американські моряки, які повідомляли про неправомірні дії комодора Континентального флоту Еска Гопкінса, а потім підписали петицію до Континентального конгресу, висвітлюючи дії та зловживання свого командира. Зрештою, вони отримали підтримку влади. У 1778 році Континентальний конгрес ухвалив перший закон, що безпосередньо стосується призначеної установи, відомий як перший у світі закон про захист викривачів. Закон про неправдиві заяви, прийнятий у 1863 році та чинний донині, розширив та підкреслив важливість і необхідність захисту викривачів. Це було ще більше підкріплено Законом про неправдиві заяви, який дозволив викривачам отримувати частину державної компенсації в обмін на їхні дії.
Однак історія викривачів у Польщі не дуже довга – проблема відсутності захисту осіб, які повідомляють про порушення на робочому місці чи в інших організаціях, насамперед висвітлюється судовою практикою. Через різні механізми захисту викривачів, що діють у країнах Європейського Союзу, які часто не в змозі належним чином вирішити це питання, була розроблена Директива (ЄС) 2019/1937 Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства ЄС. Імплементація положень директиви в законодавство держав-членів ЄС була значною у більшості держав-членів, але на сьогоднішній день директива не імплементована в польську правову систему.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 27 вересня 2023 року.
автор:
