Податок на додану вартість (ПДВ) є ключовим джерелом доходів державного бюджету, і його структура — як непрямого податку, що базується на механізмі відрахування — вимагає особливої обережності з боку платників податків. В останні роки принцип належної перевірки, якого платники податків повинні дотримуватися для ефективного здійснення свого права на відрахування вхідного ПДВ, набуває дедалі більшого значення. Хоча це поняття не визначено законодавчо, воно відіграє значну роль у боротьбі з податковим шахрайством та захисті інтересів Державного казначейства.

Концепція належної перевірки в контексті ПДВ

Відповідно до статті 86(1) Закону про ПДВ (Збірник законів від 2023 року, поз. 1570, зі змінами), платник податків має право на відрахування вхідного ПДВ, якщо товари та послуги використовуються для здійснення оподатковуваної діяльності. Однак на практиці це право може бути оскаржено, якщо виявиться, що платник податків брав участь – навіть несвідомо – в операціях, пов’язаних з податковим шахрайством.

У відповідь на проблему використання «фіктивних» та фіктивних рахунків-фактур, як судова практика Суду ЄС, так і практика Національної податкової адміністрації розробили вимогу до платника податків щодо належної перевірки підрядника та обставин операції.

Судова практика Суду Європейського Союзу

У низці рішень (зокрема, у справах C-439/04 Axel Kittel, C-80/11 Mahagében та C-324/11 Optigen) Суд ЄС постановив, що платник податків не може скористатися правом на відрахування ПДВ, якщо він знав або мав знати, що певна транзакція була частиною схеми податкового шахрайства. Ключовими критеріями тут є об’єктивні (чи міг «розсудливий підприємець» помітити порушення) та суб’єктивні (чи дійсно платник податків знав про шахрайство).

У рішенні у справі Кіттеля Суд встановив, що:

«відмова у праві на відрахування ПДВ є обґрунтованою, якщо платник податків знав або повинен був знати, що шляхом придбання він бере участь в операції, пов’язаній з шахрайством з ПДВ».

Це рішення стало основою для подальшої практики належної перевірки національних судів та податкових органів.

Due diligence у практиці польської податкової адміністрації

Податкові органи Польщі, посилаючись на практику Суду ЄС, дедалі частіше очікують від платників податків активної перевірки своїх підрядників. У відповідь на необхідність стандартизації Міністерство фінансів опублікувало у 2018 році «Методику належної перевірки ПДВ для внутрішніх операцій», яка містить каталог прикладів дій, які платники податків повинні вжити для демонстрації належної перевірки.

Рекомендовані заходи включають:

перевірка даних підрядника в CEIDG, KRS та білому списку платників ПДВ;
перевірка того, чи підрядник зазначений як активний платник ПДВ;
аналіз методу комунікації та достовірності документів (наприклад, договорів, рахунків-фактур, накладних);
оцінка економічної надійності підрядника;
перевірка того, чи не відхиляється транзакція від ринкових стандартів.

Відсутність належної перевірки та відповідальність платників податків

Якщо податкові органи виявлять, що платник податків не виявив належної перевірки, вони можуть:

відмовити у праві на відрахування ПДВ;
накласти додаткове податкове зобов'язання (штраф з ПДВ) – 30% або 20%;
порушити податкове провадження проти платника податків або його представників.

На практиці, навіть якщо платник податків свідомо не брав участі в шахрайстві, але діяв грубо недбало, він може зазнати негативних фінансових та правових наслідків. Це, у свою чергу, викликає питання щодо меж відповідальності та пропорційності санкцій.

Due diligence та фактичний характер угоди

Due diligence не обмежується перевіркою підрядника. Податкові органи також аналізують, чи дійсно відбулася певна транзакція, чи вона була фіктивною. Такі елементи, як відсутність підтвердження поставки, відсутність оплати або відсутність комунікації між сторонами, можуть свідчити про нещирість транзакції та, таким чином, призвести до сумнівів у відрахуванні ПДВ.

Принцип належної перевірки, хоча й не врегульований прямо законом, наразі є одним із стовпів оцінки законності відрахувань ПДВ. На практиці це означає, що платники податків повинні впроваджувати процедури дотримання вимог щодо ПДВ, зокрема шляхом: