Наступна стаття з нашої серії «Вівторкові ранки для будівництва», в рамках нашої серії про екологічні дозволи, присвячена відмові у видачі екологічного дозволу. Важливо зазначити, що екологічний дозвіл є обов’язковим рішенням, тобто якщо виконано умови для його видачі (ми писали про умови у статті минулого тижня №126), орган влади зобов’язаний видати позитивне рішення, яким встановлюються екологічні умови для проекту, відповідно до запиту сторони. Те саме стосується негативних рішень, тобто відмови у видачі екологічного дозволу та відмови у наданні згоди на реалізацію проекту – це може статися лише у суворо визначених випадках, зазначених у Законі від 3 жовтня 2008 року про надання інформації про довкілля та його охорону, участь громадськості в охороні довкілля та про оцінку впливу на довкілля (далі – «Закон про довкілля»).
Це означає, що Закон про охорону навколишнього середовища передбачає закритий перелік випадків, у яких орган може відмовити у видачі екологічного рішення або відмовити у наданні згоди на реалізацію проекту. Тому, якщо жодної з негативних умов немає, орган зобов'язаний встановити екологічні умови для проекту. Підстави для відмови такі:
- Невідповідність місця розташування проекту місцевому плану розвитку (стаття 80, пункт 2 Закону про охорону навколишнього середовища) – відповідність місця розташування проекту положенням місцевого плану розвитку є основним критерієм для оцінки інвестиційних намірів суб’єкта господарювання, який подає заявку на прийняття рішення щодо впливу на навколишнє середовище. Конфлікт між місцем розташування проекту та місцевим планом розвитку звільняє орган, що здійснює провадження, від подальших дій, зокрема від проведення оцінки впливу на навколишнє середовище, аналізу та оцінки впливу проекту або консультацій з іншими органами, та дозволяє йому відмовити у видачі рішення щодо впливу на навколишнє середовище.
- Відмова погодити умови реалізації проекту або видача негативного висновку органом, що видає дозвіл (стаття 80, пункт 1, пункт 1 у поєднанні зі статтею 77, пункт 1 Закону про охорону навколишнього середовища) – надає органу право відмовити у видачі рішення щодо екологічних питань. Для доповнення цього пункту варто навести рішення Вищого адміністративного суду від 1 липня 2016 року, номер справи II OSK 339/15: «У разі негативної позиції органу, що видає дозвіл, орган, що веде провадження, не може винести рішення щодо екологічних умов, що дозволяють реалізацію проекту. Однак, якщо орган, що видає дозвіл, займає позитивну позицію, це не означає, що рішення про відмову у наданні згоди на реалізацію проекту не може бути видано». Це також порушує питання, що відбувається, якщо деякі з погоджень органів є позитивними, а деякі – негативними, тобто виникає суперечність. У такому випадку орган, який здійснює провадження щодо рішення про екологічні умови, повинен вирішити ці суперечності протягом 14 днів з дати отримання погоджень, після попереднього узгодження з органами влади, чиї погодження були суперечливими, та враховує це рішення у рішенні про завершення провадження, виданому протягом 30 днів з дати отримання погодження органів влади (див. ст. 77 п. 9 Закону про довкілля).
- Якщо заявник не дає згоди на реалізацію проекту в іншому варіанті, ніж запропонований, і оцінка впливу на навколишнє середовище демонструє обґрунтованість реалізації проекту в іншому варіанті (стаття 81, розділ 1 Закону про охорону навколишнього середовища), орган, який здійснює провадження щодо видачі рішення щодо екологічних умов, може за згодою заявника обрати інший варіант проекту (з тих, що вказані заявником), ніж той, що запропонований заявником. За відсутності згоди заявника це право може бути підставою для видачі рішення про відмову у наданні згоди на реалізацію проекту*.
- демонстрація того, що проект може мати значний негативний вплив на територію Natura 2000, коли реалізація проекту не виправдана необхідними вимогами переважаючих суспільних інтересів, включаючи вимоги соціального чи економічного характеру, і немає альтернативних рішень (тобто не виконано умови, зазначені у статті 34 Закону про охорону природи; статті 81, пункт 2 Закону про охорону навколишнього середовища) – для уточнення цього моменту слід додати, що коли оцінка впливу проекту на навколишнє середовище показує, що запланований проект матиме значний вплив на навколишнє середовище в межах території Natura 2000, орган, який веде провадження, видає не рішення про відмову у видачі рішення щодо екологічних умов, а рішення про відмову у наданні згоди на реалізацію проекту.
- демонстрація того, що проект може призвести до недосягнення екологічних цілей, включених до плану управління річковим басейном (стаття 81, пункт 3 Закону про довкілля) – для того, щоб орган, який здійснює провадження, мав підстави для винесення негативного рішення про відмову у наданні згоди на реалізацію проекту, пояснювальне провадження має чітко показати, що оцінюваний проект унеможливить досягнення вищезазначених екологічних цілей, і водночас не виконуються умови допустимості недосягнення доброго екологічного стану та не запобігання погіршенню екологічного стану підземних вод.
Сьогодні запрошуємо вас ознайомитися з наступною статтею, присвяченою питанню отримання рішень щодо екологічних умов, яка з'явиться через тиждень і стосуватиметься рішення про відсутність необхідності проведення оцінки впливу на довкілля.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 8 листопада 2022 року.
* К. Грушецький [у:] Коментар до Закону про надання інформації про довкілля та його охорону, участь громадськості в охороні довкілля та про оцінку впливу на довкілля, 3-тє видання, LEX/el. 2020, стаття 81.
автор:
