Минулого тижня ми писали про потенційні наслідки перетворення B2B-контракту на трудовий договір (Податкові наслідки перетворення B2B-контракту | Graś i Wspólnicy (kglegal.pl)). Сьогодні ми хотіли б представити випадок щодо допомоги по вагітності та пологах у разі переходу з B2B-контракту на трудовий договір.
Справа стосується жінки, яка є фізичною особою-підприємцем. Вона уклала з юридичною фірмою безстроковий договір про співпрацю, згідно з яким надавала послуги, що полягали у складанні висновків, судових документів та договорів, проведенні юридичних та фактичних розслідувань за дорученими проектами, участі в нарадах та слуханнях, а також підтримки команди фірми в їхніх поточних проектах. За свої послуги вона виставила фірмі рахунок на узгоджену фіксовану плату плюс ПДВ. Вона зареєструвалася в системі соціального страхування та сплачувала внески, починаючи з мінімальної бази. Під час своєї підприємницької діяльності вона періодично подавала заявки на добровільне медичне страхування. Після шести місяців надання послуг за договором між підприємствами договір було розірвано за взаємною згодою. Натомість сторони уклали трудовий договір.
Обсяг її обов'язків залишився незмінним. Робота виконувалася у заздалегідь визначений час і в заздалегідь визначеному місці. Формально у неї також був безпосередній керівник. Хоча її зарплату зменшили, фактичні витрати роботодавця були еквівалентні зарплаті, яка раніше виплачувалася за договором між підприємствами. Вона пропрацювала чотири місяці, потім народила дитину. Вона повернулася на роботу через шість місяців, використавши декретну відпустку та частину відпустки.
Управління соціального страхування (ZUS) поставило під сумнів право на допомогу по вагітності та пологах у цій ситуації. Орган встановив, що застрахована жінка, укладаючи трудовий договір, порушила принципи соціального співіснування, свідомо маючи намір скористатися перевагами системи соціального забезпечення за рахунок інших учасників цієї системи. Воно стверджувало, що для роботодавця, який її найняв, було звичайною практикою співпрацювати з адвокатами за угодою про співробітництво. До вагітності застрахована жінка також надавала послуги юридичній фірмі за угодою між підприємствами. Таким чином, перехід на трудовий договір мав на меті принести користь роботодавцю, сплачуючи вищі внески до фонду соціального страхування.
Справа дійшла до Апеляційного суду, який встановив, що застрахована жінка жодним чином не порушила принципів соціального співіснування. Вона виконувала свої щоденні обов'язки на роботі, у встановлений графік, використовуючи обладнання роботодавця, відповідно до його вказівок, за винагороду, яка повністю відображала як рівень її роботи, так і її винятково високі юридичні навички у сферах, затребуваних на ринку праці. Розмір цієї винагороди також повністю відображав її попередній дохід. Той факт, що інші юристи на аналогічних посадах надають свої послуги за договорами між підприємствами, не може бути використаний як аргумент протилежного.
Установа соціального страхування (ZUS) подала касаційну скаргу у цій справі. Однак, скаргу було відхилено, оскільки вона не довела необхідність тлумачення правових положень, які викликали серйозні сумніви або призвели до розбіжностей у судових рішеннях. У своєму обґрунтуванні Верховний Суд зазначив, що бажання вагітної жінки отримати страхове покриття – без встановлення надмірно високого рівня винагороди – є розумним та виправданим як з особистої, так і з соціальної точки зору. Хоча мета укладення трудового договору для отримання виплат соціального страхування не суперечить закону, це не може вважатися прийняттям осудної та соціально нечутливої поведінки або використання виплат соціального страхування, коли трудовий договір укладається незадовго до події, що породжує право на виплату, і встановлюється висока винагорода для отримання виплат, розрахованих на цій основі. Такий трудовий договір є недійсним у частині, що встановлює надмірну винагороду, невиправдану фактичними умовами праці, як таку, що суперечить принципам соціального співіснування. Тому, щоб принципи соціальної справедливості були порушені, винагорода повинна бути встановлена на рівні, непропорційному вкладеній праці, і це встановлення має відбутися безпосередньо перед очікуваним настанням застрахованого ризику.
Цікаво, що в цій справі суди підтвердили, що те, чи виконуються конкретні види діяльності в рамках співпраці B2B, чи трудових відносин, визначається не їхньою природою, а умовами, за яких вони виконуються. Трудові відносини полягатимуть у виконанні діяльності під керівництвом, у певний час і в певному місці. Якщо ці умови не виконуються, та сама діяльність може виконуватися за угодою B2B.
Ця стаття призначена лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.
Правовий статус станом на 2 вересня 2024 року.
автор/редактор серії:
