Деякі з перших асоціацій, які спадають на думку «звичайним» геймерам, коли вони чують термін «комп’ютерні ігри», ймовірно, це розвага, спосіб розслабитися після важкого робочого дня та сплеск адреналіну від змагань. Однак, зокрема, для виробників ігор, окрім захопливого та захопливого ігрового процесу, важливим фактором мають бути права, пов’язані з іграми, особливо авторські права. Враховуючи неймовірно динамічне зростання індустрії комп’ютерних ігор та доходи, що генеруються цим сектором, варто розглянути це питання, яке є цікавим з точки зору гравців, розробників, продюсерів та юристів, зокрема з точки зору класифікації комп’ютерних ігор у світі авторського права.

І.

Отже, що ж таке комп'ютерна гра з точки зору авторського права (Закон від 4 лютого 1994 року про авторське право та суміжні права, Збірник законів від 2021 року, позиція 1062)? Важливо зазначити складність комп'ютерної гри, елементи якої включають звук, відеоелементи (анімацію), текст та серце гри, тобто код, так званий ігровий двигун – звичайно, це значно спрощене подання. У юридичній літературі панує думка, що комп'ютерна гра повинна бути захищена як мультимедійний твір у повному обсязі, але гарна новина, особливо для творців/розробників ігор, полягає в тому, що кожен компонент гри може бути захищений авторським правом. Залишаючи осторонь доктринальні питання щодо класифікації ігор у правовій системі, слід, безумовно, зазначити, що розбіжності в правовій доктрині щодо кваліфікації ігор як мультимедійних творів є наслідком їхньої значної складності, що виражається в множинності різних видів творчого внеску.

ІІ.

Комп'ютерні ігри також розглядаються з точки зору комп'ютерних програм. Тут Бернська конвенція прямо передбачає, що комп'ютерні програми охороняються авторським правом, що було реалізовано та юридично врегульовано Директивою Ради від 14 травня 1991 року про правову охорону комп'ютерних програм (стаття 1, пункт 1). Ця Директива зобов'язує держави-члени ставитися до комп'ютерних програм та захищати їх так само, як і до літературних творів. Подібні положення були прийняті також у рамках міжнародних конвенцій, включаючи особливо важливу Конвенцію ТРІПС (Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності). Зокрема, стаття 10, пункт 1 говорить: «Комп'ютерні програми, незалежно від того, чи є вони у вихідному коді, чи у об'єктному коді, охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції». Слід з повною впевненістю зазначити, що таке формулювання слід розуміти наступним чином: якщо положення не передбачають інше, положення, що регулюють охорону комп'ютерних програм, застосовуються до комп'ютерних програм, і комп'ютерні програми не повинні ставитися так само, як і до літературних творів – такий підхід видається найбільш логічним.

ІІІ.

Те саме стосується й випадку, описаного вище, коли йдеться про спроби класифікувати комп’ютерну гру як аудіовізуальний твір. Твір можна вважати аудіовізуальним, якщо:

a) Це зображення/зображення;
b) Воно виражається як послідовність (зображення йдуть одне за одним);
c) Під час відтворення вони створюють враження руху (коли те, що ми бачимо, об'єднується в ціле, наприклад, розповідає історію; або таке враження створюється за допомогою монтажу);
d) Вони мають звуковий шар або не мають звукового шару;
e) Вони записані на будь-якому носії.

З огляду на вищезазначене, можна стверджувати, що комп’ютерні ігри подібні до аудіовізуальних творів, але існують певні відмінності, які, на думку польських експертів з права, не дозволяють провести таку класифікацію. Тут я посилаюся на розділ 2 цієї статті, де я розглядав питання комп’ютерного програмного забезпечення, яке є невід’ємним елементом кожної комп’ютерної гри, але ми не можемо присвоїти таке позначення аудіовізуальному твору.

IV.

Як зазначає вищезазначене обговорення, правова доктрина є неузгодженою щодо класифікації комп'ютерних ігор до однієї з цих категорій. Слід зазначити, що це не всі можливі класифікації, а радше ті, що є найпопулярнішими. Здається, найдоцільніше посилатися на комп'ютерні ігри подібно до Суду Європейського Союзу, який 31 січня 2014 року у справі Nintendo Co. Ltd проти PC Box Srl та 9Net Srl вказав, що «відеоігри (...) являють собою складний матеріал, що містить не лише комп'ютерну програму, але й графічні та аудіо елементи, які, хоча й закодовані мовою програмування, є за своєю суттю творчими та не можуть бути зведені виключно до вищезгаданого кодування».

В.

Отже, яке місце комп’ютерної гри в польському законодавстві? Однозначно відповісти на це питання неможливо, але можна з упевненістю стверджувати, що комп’ютерні ігри мають характеристики різних видів творів, визначених Законом від 4 лютого 1994 року про авторське право та суміжні права («Вісник законів» від 2021 року, позиція 1062), що підтримує їх визнання так званими гібридними творами. Але хто знає, можливо, в майбутньому законодавець спокуситься виділити комп’ютерну гру як окремий вид твору.

Це сповіщення надано лише для ознайомлення та не є юридичною консультацією.

|

|